TEXT 2
ТЕКСТ 2
Текст
Текст
імам̇ ра̄джаршайо відух̣
са ка̄ленеха махата̄
йоґо нашт̣ах̣ парантапа
имам̇ ра̄джаршайо видух̣
са ка̄ленеха махата̄
його нашт̣ах̣ парантапа
Послівний переклад
Пословный перевод
евам—таким чином; парампара̄—по ланцюгові учнівської послідовності; пра̄птам—отриманий; імам—ця наука; ра̄джа-р̣шайах̣— святі царі; відух̣—розуміли; сах̣—те знання; ка̄лена—протягом часу; іха—у цьому світі; махата̄—великий; йоґах̣—наука про взаємостосунки з Всевишнім; нашт̣ах̣—зруйнувався; парантапа—о Арджуно, переможець ворогів.
эвам — так; парампара̄ — по цепи духовных учителей; пра̄птам — полученную; имам — эту (науку); ра̄джа-р̣шайах̣ — праведные цари; видух̣ — постигли; сах̣ — это (знание); ка̄лена — течением времени; иха — в этом мире; махата̄ — великим; йогах̣ — наука об отношениях индивидуального существа со Всевышним; нашт̣ах̣ — разрушена; парантапа — о Арджуна, покоритель врагов.
Переклад
Перевод
Ця вища наука передавалась низкою учнівської послідовності, і так пізнавали її праведні царі. З часом така спадкоємність була порушена, і тому сутність знання здається зараз втраченою.
Так эта великая наука передавалась по цепи духовных учителей, и ее постигали праведные цари. Но с течением времени цепь учителей прервалась, и это знание в его первозданном виде было утрачено.
Коментар
Комментарий
У цьому вірші ясно сказано, що Ґı̄ту було призначено для праведних царів, які повинні були додержуватись її приписів, керуючи своїми підданими. Безумовно, Бгаґавад-ґı̄та̄ ніколи не призначалась для демонів, що звикли даремно розсипати її скарби, нікому не приносячи користі, і вигадувати численні довільні тлумачення її. Й оскільки початкову мету Ґı̄ти спотворили корисливі мотиви несумлінних коментаторів, виникла необхідність відновити ланцюг учнівської послідовності. П’ять тисяч років тому Сам Господь виявив порушення цієї учнівської послідовності й провістив, що істинна мета Бгаґавад-ґı̄ти здається забутою. Так само й сьогодні є багато видань Ґı̄ти (особливо англійською мовою), але майже всі вони суперечать істинній Бгаґавад-ґı̄ті, що передавалась через учнівську послідовність. Існують численні інтерпретації, що їх пропонують різні світські вчені, але майже всі вони не визнають Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, хоча й використовують задля власної вигоди слова Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Це і є дух демонізму, адже демони не вірять в Господа, а лише користуються тим, що належить Всевишньому, для власної насолоди. Існує нагальна потреба у виданні Ґı̄ти англійською мовою в тому вигляді, в якому її було отримано по системі парампари, учнівської послідовності, і тому в даній праці зроблено спробу задовольнити цю велику потребу. Бгаґавад- ґı̄та̄, сприйнята такою, якою вона є, принесе всьому людству велике благо, однак, якщо читати її як трактат, що містить лише філософські вигадки, це буде звичайнісіньким марнуванням часу.
Здесь ясно сказано, что «Гита» предназначалась в первую очередь для праведных царей, поскольку они, управляя своими подданными, должны были осуществлять цели, поставленные в ней. Разумеется, «Бхагавад-гита» никогда не предназначалась для демонических людей, которые попросту обесценили бы ее и стали бы толковать ее, как им вздумается, никому не принося блага. Когда же это все-таки произошло, когда изначальный замысел «Гиты» был искажен недобросовестными комментаторами, преследовавшими корыстные цели, возникла необходимость восстановить цепь духовных учителей. Пять тысяч лет назад Сам Господь обнаружил, что эта цепь прервалась, и провозгласил, что люди забыли об истинном назначении «Бхагавад-гиты». В наше время сложилась аналогичная ситуация: сейчас существует множество изданий «Бхагавад-гиты», особенно на английском языке, но почти все они расходятся с той версией «Гиты», которая передается по цепи духовных учителей. Мирские ученые написали огромное число комментариев к «Гите», но практически никто из них не признает Кришну Верховной Личностью Бога, хотя слова Шри Кришны приносят им немалый доход. Поступать так могут только демоны, которые не верят в Бога, но при этом беззастенчиво пользуются Его собственностью. И поскольку существует настоятельная необходимость в английском издании «Гиты», которое представляло бы ее в том виде, в каком она передается по парампаре (цепи духовных учителей), мы попытались восполнить этот пробел. Люди, принимающие «Бхагавад-гиту» такой, какая она есть, получают огромное благо, те же, кто смотрит на нее как на обычное философское сочинение, только напрасно теряют время, изучая ее.