Text 4
ВІРШ 4
Devanagari
Деванагарі
स्यात्सम्भ्रमोऽन्तकालेऽपि स्मरतां तत्पदाम्बुजम् ॥ ४ ॥
Text
Текст
juṣatāṁ tat-kathāmṛtam
syāt sambhramo ’nta-kāle ’pi
smaratāṁ tat-padāmbujam
джушата̄м̇ тат-катга̄мр̣там
сйа̄т самбграмо ’нта-ка̄ле ’пі
смарата̄м̇ тат-пада̄мбуджам
Synonyms
Послівний переклад
na — never; uttama-śloka — the Personality of Godhead, of whom the Vedic hymns sing; vārtānām — of those who live on them; juṣatām — of those who are engaged in; tat — His; kathā-amṛtam — transcendental topics about Him; syāt — it so happens; sambhramaḥ — misconception; anta — at the end; kāle — in time; api — also; smaratām — remembering; tat — His; pada-ambujam — lotus feet.
на — ніколи; уттама-ш́лока — Бог-Особа, що Його оспівують гімни Вед; ва̄рта̄на̄м — тих, хто живе ними; джушата̄м — зосередження на; тат — Його; катга̄-амр̣там — трансцендентних оповідях про Нього; сйа̄т — може бути; самбграмах̣ — хибне розуміння; анта — в кінці; ка̄ле — в час; апі — також; смарата̄м — пам’ятаючи; тат — Його; пада-амбуджам — лотосові стопи.
Translation
Переклад
This was so because those who have dedicated their lives to the transcendental topics of the Personality of Godhead, of whom the Vedic hymns sing, and who are constantly engaged in remembering the lotus feet of the Lord, do not run the risk of having misconceptions even at the last moment of their lives.
Це вдалося йому, бо кожному, хто повсякчас лине думкою до лотосових стіп Господа і хто присвятив своє життя на трансцендентне обговорення всього, що стосується Бога-Особи, якого оспівують ведичні гімни, не загрожує небезпека стати жертвою хибних уявлень навіть у останню мить життя.
Purport
Коментар
The highest perfection of life is attained by remembering the transcendental nature of the Lord at the last moment of one’s life. This perfection of life is made possible by one who has learned the actual transcendental nature of the Lord from the Vedic hymns sung by a liberated soul like Śukadeva Gosvāmī or someone in that line of disciplic succession. There is no gain in hearing the Vedic hymns from some mental speculator. When the same is heard from an actual self-realized soul and is properly understood by service and submission, everything becomes transparently clear. Thus a submissive disciple is able to live transcendentally and continue to the end of life. By scientific adaptation, one is able to remember the Lord even at the end of life, when the power of remembrance is slackened due to derangement of bodily membranes. For a common man, it is very difficult to remember things as they are at the time of death, but by the grace of the Lord and His bona fide devotees, the spiritual masters, one can get this opportunity without difficulty. And it was done in the case of Mahārāja Parīkṣit.
Найвищої досконалости життя досягає той, хто в останню мить життя пам’ятає про трансцендентну природу Господа. Вивершити своє життя досконалістю приступно людині, яка, слухаючи ведичні гімни з вуст звільнених душ, як-от Шукадеви Ґосвамі чи когось іншого з цієї учнівської послідовности, пізнала істинну трансцендентну природу Господа. Слухати ведичні гімни від спекулятивного мислителя не дасть ніякої користи. Але коли ті самі гімни слухати від душі, що насправді усвідомила свою сутність, і завдяки служінню та покорі належно осягати знання, все набирає прозорої ясности. Завдяки цьому покірливий учень знає, як провадити трансцендентне життя, і на силі жити так до останнього віддиху. Науково засвоївши знання, людина може пам’ятати Господа навіть у кінці життя, коли через розпад тілесних оболонок пам’ять втрачає гостроту. Звичайній людині дуже важко під час смерти пам’ятати все таким, яким воно є насправді, однак милістю Господа та Його істинних відданих, духовних вчителів, це робиться приступним. Саме так було у випадку з Махараджею Парікшітом.