Text 13
13
Devanagari
Деванагарі
विलीयन्ते तदा क्लेशा: संसुप्तस्येव कृत्स्नश: ॥ १३ ॥
Text
Текст
draṣṭrātmani pare harau
vilīyante tadā kleśāḥ
saṁsuptasyeva kṛtsnaśaḥ
драшт̣ра̄тмані паре харау
вілійанте тада̄ клеш́а̄х̣
сам̇суптасйева кр̣тснаш́ах̣
Synonyms
Послівний переклад
yadā — when; indriya — senses; uparāmaḥ — satiated; atha — thus; draṣṭṛ-ātmani — unto the seer, the Supersoul; pare — in the Transcendence; harau — unto the Supreme Personality of Godhead; vilīyante — become merged in; tadā — at that time; kleśāḥ — miseries; saṁsuptasya — one who has enjoyed sound sleep; iva — like; kṛtsnaśaḥ — completely.
йада̄ — коли; індрійа — чуття; упара̄мах̣ — вдоволені; атга — так; драшт̣р̣-а̄тмані — в споглядачеві, Наддуші; паре — в Трансцендентності; харау — у Верховному Богові-Особі; вілійанте — розчиняються; тада̄ — тоді; клеш́а̄х̣ — страждання; сам̇суптасйа — людини, яка виспалася; іва — наче; кр̣тснаш́ах̣ — цілковито.
Translation
Переклад
When the senses are satisfied in the seer-Supersoul, the Personality of Godhead, and merge in Him, all miseries are completely vanquished, as after a sound sleep.
Коли чуття знаходять вдоволення у споглядачеві всіх дій — Наддуші, Богові-Особі, і розчиняються в Ньому, всі страждання душі цілковито розвіюються, немов після хорошого сну.
Purport
Коментар
The quivering of the living entity as described above is due to the senses. Since the entire material existence is meant for sense gratification, the senses are the medium of material activities, and they cause the quivering of the steady soul. Therefore, these senses are to be detached from all such material activities. According to the impersonalists the senses are stopped from work by merging the soul in the Supersoul Brahman. The devotees, however, do not stop the material senses from acting, but they engage their transcendental senses in the service of the Transcendence, the Supreme Personality of Godhead. In either case, the activities of the senses in the material field are to be stopped by cultivation of knowledge, and, if possible, they can be engaged in the service of the Lord. The senses are transcendental in nature, but their activities become polluted when contaminated by matter. We have to treat the senses to cure them of the material disease, not stop them from acting, as suggested by the impersonalist. In Bhagavad-gītā (2.59) it is said that one ceases all material activities only when satisfied by contact with a better engagement. Consciousness is active by nature and cannot be stopped from working. Artificially stopping a mischievous child is not the real remedy. The child must be given some better engagement so that he will automatically stop causing mischief. In the same way, the mischievous activities of the senses can be stopped only by better engagement in relation with the Supreme Personality of Godhead. When the eyes are engaged in seeing the beautiful form of the Lord, the tongue engaged in tasting prasāda, or remnants of foodstuff offered to the Lord, the ears are engaged in hearing His glories, the hands engaged in cleaning the temple of the Lord, the legs engaged in visiting His temples — or when all the senses are engaged in transcendental variegatedness — then only can the transcendental senses become satiated and eternally free from material engagement. The Lord, as the Supersoul residing in everyone’s heart and as the Supreme Personality of Godhead in the transcendental world far beyond the material creation, is the seer of all our activities. Our activities must be so transcendentally saturated that the Lord will be kind enough to look upon us favorably and engage us in His transcendental service; then only can the senses be satisfied completely and be no longer troubled by material attraction.
ПОЯСНЕННЯ: Причина описаного вище хисткого становища живої істоти — діяльність її чуттів. Весь матеріальний світ створений для задоволення чуттів, і тому чуття, знаряддя будь-якої матеріальної діяльності, викликають коливання непорушної душі. Отже, чуття треба відвернути від усякої матеріальної діяльності. Імперсоналісти проголошують, що діяльність чуттів зупиняється, коли душа зливається з Наддушею, Брахманом. Віддані, натомість, не зупиняють діяльності чуттів, а залучають свої трансцендентні чуття до служіння Трансцендентності, Верховному Богові-Особі. В будь-якому разі, чуття треба відвернути від матеріальної діяльності, розвиваючи знання. Після цього, якщо пощастить, їх можна залучити до служіння Господу. Чуття за своєю природою трансцендентні, але від дотику матерії їхня діяльність осквернюється. Чуття треба вилікувати від хвороби матеріалізму, а не зупинити їхню діяльність, як пропонують імперсоналісти. У «Бгаґавад-ґіті» (2.59) сказано, що душа припиняє матеріальну діяльність тоді, коли знаходить вдоволення у діяльності вищого рівня. Свідомість за природою діяльна, і її неможливо втримати від діяльності. Якщо стримувати пустотливу дитину силоміць, це справі не зарадить. Треба зацікавити її чимось ліпшим, і вона сама перестане пустувати. Так само, несприятливу діяльність невгамовних чуттів можна зупинити тільки залучивши їх до ліпшої діяльності, до служіння Верховному Богові-Особі. Коли очі споглядають прекрасний образ Господа, язик смакує прасад, тобто рештки страв, запропонованих Господу, коли вуха слухають Його уславлення, руки прибирають храм Господа, ноги ходять до Його храму, — коли всі чуття занурені в розмаїття трансцендентної діяльності, — тільки тоді трансцендентні чуття знаходять вдоволення й навічно звільняються від матеріальної діяльності. Господь, як Наддуша, що перебуває в серці кожного, і як Верховний Бог-Особа у трансцендентному світі, далеко за межами матеріального творіння, споглядає всі наші дії. Треба зробити свою діяльність настільки трансцендентною, щоб Господь зглянувся на нас і, обдарувавши Своїм ласкавим поглядом, залучив нас до трансцендентного служіння Йому. Тільки тоді наші чуття знайдуть повне вдоволення, і їх більше не турбуватимуть матеріальні спокуси.