Text 40
40
Devanagari
Деванагарі
स्तापत्रयेणाभिहता न शर्म ।
आत्मन्लभन्ते भगवंस्तवाङ्घ्रि-
च्छायां सविद्यामत आश्रयेम ॥ ४० ॥
Text
Текст
tāpa-trayeṇābhihatā na śarma
ātman labhante bhagavaṁs tavāṅghri-
cchāyāṁ sa-vidyām ata āśrayema
та̄па-трайен̣а̄бгіхата̄ на ш́арма
а̄тман лабганте бгаґавам̇с тава̄н̇ґгрі-
ччга̄йа̄м̇ са-відйа̄м ата а̄ш́райема
Synonyms
Послівний переклад
dhātaḥ — O father; yat — because; asmin — in this; bhave — material world; īśa — O Lord; jīvāḥ — the living entities; tāpa — miseries; trayeṇa — by the three; abhihatāḥ — always embarrassed; na — never; śarma — in happiness; ātman — self; labhante — do gain; bhagavan — O Personality of Godhead; tava — Your; aṅghri-chāyām — shade of Your feet; sa-vidyām — full of knowledge; ataḥ — obtain; āśrayema — shelter.
дга̄тах̣ — о батько; йат — тому що; асмін — в цьому; бгаве — матеріальному світі; іш́а — Господи; джіва̄х̣ — живі істоти; та̄па — нещастями; трайен̣а — трьома; абгіхата̄х̣ — завжди стурбовані; на — ніколи; ш́арма — у щасті; а̄тман — «я»; лабганте — досягають; бгаґаван — Боже-Особо; тава — Твої; ан̇ґгрі-чга̄йа̄м — тінь Твоїх стіп; са-відйа̄м — сповнених знання; атах̣ — здобуваємо; а̄ш́райема — притулок.
Translation
Переклад
O Father, O Lord, O Personality of Godhead, the living entities in the material world can never have any happiness because they are overwhelmed by the three kinds of miseries. Therefore they take shelter of the shade of Your lotus feet, which are full of knowledge, and we also thus take shelter of them.
Батько, Господи, Боже-Особо, живі істоти в матеріальному світі ніколи не знають щастя, тонучи в троїстих стражданнях. Тому вони шукають притулку в затінку Твоїх сповнених знання лотосових стіп, і ми також віддаємося під їхніх притулок.
Purport
Коментар
The way of devotional service is neither sentimental nor mundane. It is the path of reality by which the living entity can attain the transcendental happiness of being freed from the three kinds of material miseries — miseries arising from the body and mind, from other living entities and from natural disturbances. Everyone who is conditioned by material existence — whether he be a man or beast or demigod or bird — must suffer from ādhyātmika (bodily or mental) pains, ādhibhautika pains (those offered by living creatures), and ādhidaivika pains (those due to supernatural disturbances). His happiness is nothing but a hard struggle to get free from the miseries of conditional life. But there is only one way he can be rescued, and that is by accepting the shelter of the lotus feet of the Supreme Personality of Godhead.
ПОЯСНЕННЯ: Шлях відданого служіння не є ні сентиментальністю, ні матеріальною діяльністю. Це шлях істини, яким жива істота може прийти до трансцендентного щастя свободи від троїстих матеріальних страждань: страждань, які постають від тіла й розуму, від інших живих істоти і від стихійних лих. Всі, кого зумовлює матеріальне буття, — чи це тварина, чи це людина, чи півбог, чи птах, — змушені зазнавати страждань адг’ятміка (тілесних чи психічних), адгібаутіка (через інших істот) та адгідайвіка (через труднощі, яких завдають надприродні сили). Все щастя таких істот зводиться до тяжкої боротьби за полегшення злигоднів зумовленого життя. Але порятунок від цього один — віддатися під захист лотосових стіп Верховного Бога-Особи.
The argument that unless one has proper knowledge one cannot be freed from material miseries is undoubtedly true. But because the lotus feet of the Lord are full of transcendental knowledge, acceptance of His lotus feet completes that necessity. We have already discussed this point in the First Canto (1.2.7):
Безперечно, цілком справедливе також твердження про те, що без істинного знання неможливо звільнитися від матеріальних страждань. Однак лотосові стопи Господа сповнені трансцендентного знання, тому їхній захист задовольняє і цю потребу. Ми вже обговорювали це в Першій пісні (1.2.7):
bhakti-yogaḥ prayojitaḥ
janayaty āśu vairāgyaṁ
jñānaṁ ca yad ahaitukam
бгакті-йоґах̣ прайоджітах̣
джанайатй а̄ш́у ваіра̄ґйам̇
джн̃а̄нам̇ ча йад ахаітукам
There is no want of knowledge in the devotional service of Vāsudeva, the Personality of Godhead. He, the Lord, personally takes charge of dissipating the darkness of ignorance from the heart of a devotee. He confirms this in Bhagavad-gītā (10.10):
Людина, яка виконує віддане служіння Ва̄судеві, Богові-Особі, не залишається без досконалого знання. Господь Сам проганяє з серця відданого темряву незнання. Він підтверджує це в «Бгаґавад-ґіті» (10.10):
bhajatāṁ prīti-pūrvakam
dadāmi buddhi-yogaṁ taṁ
yena mām upayānti te
бгаджата̄м̇ пріті-пӯрвакам
дада̄мі буддгі-йоґам̇ там̇
йена ма̄м упайа̄нті те
Empiric philosophical speculation cannot give one relief from the threefold miseries of material existence. Simply to endeavor for knowledge without devoting oneself to the Lord is a waste of valuable time.
Умоглядне філософствування не може врятувати від троїстих страждань матеріального існування. Здобувати тільки знання, не віддаючись Господу, — це просто марнування дорогоцінного часу.