Text 34
ВІРШ 34
Devanagari
Деванагарі
त एवात्मविनाशाय कल्पन्ते कल्पिता: परे ॥ ३४ ॥
Text
Текст
sarve saṁsṛti-hetavaḥ
ta evātma-vināśāya
kalpante kalpitāḥ pare
сарве сам̇ср̣ті-хетавах̣
та ева̄тма-віна̄ш́а̄йа
калпанте калпіта̄х̣ паре
Synonyms
Послівний переклад
евам — так; нр̣н̣а̄м — людини; крійа̄-йоґа̄х̣ — уся діяльність; сарве — усе; сам̇ср̣ті — матеріальне існування; хетавах̣ — причини; те — те; ева — певно; а̄тма — дерево діяльности; віна̄ш́а̄йа—вбиваючи; калпанте —стає здатний; калпіта̄х̣— присвячений; паре — Трансцендентному.
Translation
Переклад
Thus when all a man’s activities are dedicated to the service of the Lord, those very activities which caused his perpetual bondage become the destroyer of the tree of work.
Так, коли всю свою діяльність людина присвячує на служіння Господеві, ті самі дії, які колись були причиною тривалого рабства, тепер стають сокирою, що стинає дерево діяльности.
Purport
Коментар
Fruitive work which has perpetually engaged the living being is compared to the banyan tree in the Bhagavad-gītā, for it is certainly very deeply rooted. As long as the propensity for enjoying the fruit of work is there, one has to continue the transmigration of the soul from one body or place to another, according to one’s nature of work. The propensity for enjoyment may be turned into the desire for serving the mission of the Lord. By doing so, one’s activity is changed into karma-yoga, or the way by which one can attain spiritual perfection while engaging in the work for which he has a natural tendency. Here the word ātmā indicates the categories of all fruitive work. The conclusion is that when the result of all fruitive and other work is dovetailed with the service of the Lord, it will cease to generate further karma and will gradually develop into transcendental devotional service, which will not only cut off completely the root of the banyan tree of work but will also carry the performer to the lotus feet of the Lord.
ПОЯСНЕННЯ: Діяльність задля насолоди її плодами, що в неї завжди занурена жива істота, в «Бгаґавад-ґіті» порівняно до бан’янового дерева, бо корені її надзвичайно глибокі. Доки в живій істоті лишається схильність насолоджуватись плодами своєї праці, доти вона мусить знову й знову переселятися з одного тіла в інше, з одного місця в інше, відповідно до природи своєї діяльности. Цю схильність насолоджуватися можна перетворити на бажання служити місії Господа. Коли людина береться діяти в такий спосіб, її діяльність перетворюється на карма-йоґу, — шлях, яким можна досягти духовної досконалости, виконуючи ту роботу, до якої є природний нахил. Слово а̄тма̄ в цьому вірші вказує на всі різновиди кармічної діяльности. Підсумовуючи сказане, можна зазначити, що коли плоди будь-якої кармічної чи іншої діяльности віддавати на служіння Господеві, така діяльність вже не породжує карми і поступово переростає у трансцендентне віддане служіння. А воно не тільки зітне під корінь бан’янове дерево діяльности, але й перенесе душу до лотосових стіп Господа.
The summary is that one has to, first of all, seek the association of pure devotees who not only are learned in the Vedānta but are self-realized souls and unalloyed devotees of Lord Śrī Kṛṣṇa, the Personality of Godhead. In that association, the neophyte devotees must render loving service physically and mentally without reservation. This service attitude will induce the great souls to be more favorable in bestowing their mercy, which injects the neophyte with all the transcendental qualities of the pure devotees. Gradually this is developed into a strong attachment to hearing the transcendental pastimes of the Lord, which makes him able to catch up the constitutional position of the gross and subtle bodies and beyond them the knowledge of the pure soul and his eternal relation with the Supreme Soul, the Personality of Godhead. After the relation is ascertained by establishment of the eternal relation, pure devotional service to the Lord begins gradually developing into perfect knowledge of the Personality of Godhead beyond the purview of impersonal Brahman and localized Paramātmā. By such puruṣottama-yoga, as it is stated in the Bhagavad-gītā, one is made perfect even during the present corporeal existence, and one exhibits all the good qualities of the Lord to the highest percentage. Such is the gradual development by association of pure devotees.
Можна зробити висновок: найперше людина повинна шукати товариства чистих відданих, які не лише обізнані у «Веданті», а й свідомі своєї сутности і є бездомісні віддані Господа Шрі Крішни, Бога-Особи. Спілкуючись з ними, віддані-неофіти повинні беззастережно і з любов’ю служити їм своїм тілом та розумом. Вдоволені цим прагненням служити, великі душі ще щедріше даруватимуть свою милість, яка вливає в неофіта усі трансцендентні якості чистих відданих. Роблячи дальший поступ, відданий з часом відчуватиме, що його з великою силою вабить слухати про трансцендентні ігри Господа. Завдяки цьому він стає на силі збагнути природне становище грубого й тонкого тіла, а понад цим осягнути чисту душу та її вічні стосунки з Верховною Душею, Богом-Особою. Коли ж він встановлює зв’язок із Богом- Особою і втверджується у своїх вічних стосунках з Ним, чисте віддане служіння поступом розвивається у досконале знання Бога-Особи, яке перевершує знання безособистісного Брахмана та локалізованої Параматми. Така пурушоттама-йоґа, як каже «Бгаґавад-ґіта», ще за існування в теперішньому матеріальному тілі робить людину досконалою, і вона найповнішою мірою проявляє усі добрі якості Господа. Такий поступ щабель за щаблем робить той, хто має товариство чистих відданих.