Texts 13-15
ВІРШІ 13-15
Devanagari
Деванагарі
प्रगीयमाणं च यश: कृष्णमाहात्म्यसूचकम् ॥ १३ ॥
आत्मानं च परित्रातमश्वत्थाम्नोऽस्त्रतेजस: ।
स्नेहं च वृष्णिपार्थानां तेषां भक्तिं च केशवे ॥ १४ ॥
तेभ्य: परमसन्तुष्ट: प्रीत्युज्जृम्भितलोचन: ।
महाधनानि वासांसि ददौ हारान् महामना: ॥ १५ ॥
Text
Текст
sva-pūrveṣāṁ mahātmanām
pragīyamāṇaṁ ca yaśaḥ
kṛṣṇa-māhātmya-sūcakam
сва-пӯрвеша̄м̇ маха̄тмана̄м
праґійама̄н̣ам̇ ча йаш́ах̣
кр̣шн̣а-ма̄ха̄тмйа-сӯчакам
aśvatthāmno ’stra-tejasaḥ
snehaṁ ca vṛṣṇi-pārthānāṁ
teṣāṁ bhaktiṁ ca keśave
аш́ваттга̄мно ’стра-теджасах̣
снехам̇ ча вр̣шн̣і-па̄ртга̄на̄м̇
теша̄м̇ бгактім̇ ча кеш́аве
prīty-ujjṛmbhita-locanaḥ
mahā-dhanāni vāsāṁsi
dadau hārān mahā-manāḥ
прітй-уджджр̣мбгіта-лочанах̣
маха̄-дгана̄ні ва̄са̄м̇сі
дадау ха̄ра̄н маха̄-мана̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
tatra tatra — everywhere the King visited; upaśṛṇvānaḥ — continuously he heard; sva-pūrveṣām — about his own forefathers; mahā-ātmanām — who were all great devotees of the Lord; pragīyamāṇam — unto those who were thus addressing; ca — also; yaśaḥ — glories; kṛṣṇa — Lord Kṛṣṇa; māhātmya — glorious acts; sūcakam — indicating; ātmānam — his personal self; ca — also; paritrātam — delivered; aśvatthāmnaḥ — of Aśvatthāmā; astra — weapon; tejasaḥ — powerful rays; sneham — affection; ca — also; vṛṣṇi-pārthānām — between descendants of Vṛṣṇi and those of Pṛthā; teṣām — of all of them; bhaktim — devotion; ca — also; keśave — unto Lord Kṛṣṇa; tebhyaḥ — unto them; parama — extremely; santuṣṭaḥ — pleased; prīti — attraction; ujjṛmbhita — pleasingly open; locanaḥ — one who has such eyes; mahā-dhanāni — valuable riches; vāsāṁsi — clothing; dadau — gave in charity; hārān — necklace; mahā-manāḥ — one who has a broader outlook.
татра татра—скрізь, куди прибував цар; упаш́р̣н̣ва̄нах̣— він знов і знов чув; сва-пӯрвеша̄м — про своїх предків; маха̄-а̄тмана̄м — що всі були великі віддані Господа; праґійама̄н̣ам—ті, хто до них так звертався; ча—також; йаш́ах̣— слава; кр̣шн̣а — Господь Крішна; ма̄ха̄тмйа — славетні подвиги; сӯчакам—вказуючи; а̄тма̄нам—на нього самого; ча — також ; парітра̄там — що її випустив; аш́ваттга̄мнах̣ — Ашваттгама; астра — зброя; теджасах̣ — могутнє випромінення; снехам—приязнь; ча—також; вр̣шн̣і-па̄ртга̄на̄м—що зв’язувала нащадків Врішні та нащадків Прітги; теша̄м — усіх їх; бгактім — відданість; ча — також; кеш́аве — Господеві Крішні; тебгйах̣ — до них; парама — надзвичайно ; сантушт̣ах̣ — задоволений; прı̄ті — прихильність; уджджр̣мбгіта — від задоволення розплющеними; лочанах̣ — той, в кого такі очі; маха̄-дгана̄ні — цінні багатства; ва̄са̄м̇сі — вбрання; дадау — роздавав дари; ха̄ра̄н — намиста; маха̄-мана̄х̣ — широкоглядний.
Translation
Переклад
Wherever the King visited, he continuously heard the glories of his great forefathers, who were all devotees of the Lord, and also of the glorious acts of Lord Kṛṣṇa. He also heard how he himself had been protected by the Lord from the powerful heat of the weapon of Aśvatthāmā. People also mentioned the great affection between the descendants of Vṛṣṇi and Pṛthā due to the latter’s great devotion to Lord Keśava. The King, being very pleased with the singers of such glories, opened his eyes in great satisfaction. Out of magnanimity he was pleased to award them very valuable necklaces and clothing.
Скрізь, куди прибував цар, він чув хвалу своїм великим предкам, що всі були віддані Господа, а також подвигам Господа Крішни. Чув він і оповіді про те, як Господь оборонив його самого від страшного жару Ашваттгаминої зброї. Крім того, говорили про велику приязнь між нащадками Врішні й Прітги, причиною якої була велика відданість нащадків Прітги Господу Кешаві. Цар, надзвичайно задоволений зі співців, котрі здіймали хвалу його предкам, у радіснім захваті широко розкривав очі. Великодушний з природи, він обдаровував усіх коштовними намистами та пишними строями.
Purport
Коментар
Kings and great personalities of the state are presented with welcome addresses. This is a system from time immemorial, and Mahārāja Parīkṣit, since he was one of the well-known emperors of the world, was also presented with addresses of welcome in all parts of the world as he visited those places. The subject matter of those welcome addresses was Kṛṣṇa. Kṛṣṇa means Kṛṣṇa and His eternal devotees, as the king means the king and his confidential associates.
Царів та великих державних діячів заведено зустрічати вітальними промовами. Так ведеться від непам’ятних часів. Махараджу Парікшіта, одного з найславетніших імператорів світу, у всіх країнах, в які він прибував, теж вітали шанобливими промовами. Усі ті вітальні промови були безпосередньо пов’язані з Господом Крішною. «Крішна» завжди означає «Крішна та Його віддані», так само як «цар» означає «цар та його близькі слуги».
Kṛṣṇa and His unalloyed devotees cannot be separated, and therefore glorifying the devotee means glorifying the Lord and vice versa. Mahārāja Parīkṣit would not have been glad to hear about the glories of his forefathers like Mahārāja Yudhiṣṭhira and Arjuna had they not been connected with the acts of Lord Kṛṣṇa. The Lord descends specifically to deliver His devotees (paritrāṇāya sādhūnām). The devotees are glorified by the presence of the Lord because they cannot live for a moment without the presence of the Lord and His different energies. The Lord is present for the devotee by His acts and glories, and therefore Mahārāja Parīkṣit felt the presence of the Lord when He was glorified by His acts, especially when he was saved by the Lord in the womb of his mother. The devotees of the Lord are never in danger, but in the material world which is full of dangers at every step, the devotees are apparently placed into dangerous positions, and when they are saved by the Lord, the Lord is glorified. Lord Kṛṣṇa would not have been glorified as the speaker of the Bhagavad-gītā had His devotees like the Pāṇḍavas not been entangled in the Battlefield of Kurukṣetra. All such acts of the Lord were mentioned in the addresses of welcome, and Mahārāja Parīkṣit, in full satisfaction, rewarded those who presented such addresses. The difference between the presentation of welcome addresses today and in those days is that formerly the welcome addresses were presented to a person like Mahārāja Parīkṣit. The welcome addresses were full of facts and figures, and those who presented such addresses were sufficiently rewarded, whereas in the present days the welcome addresses are presented not always with factual statements but to please the post holder, and often they are full of flattering lies. And rarely are those who present such welcome addresses rewarded by the poor receiver.
Крішна невіддільний від Своїх бездомісних відданих, а тому уславлювати відданих — то уславлювати і Господа, а уславлювати Господа означає уславлювати і Його відданих. Махараджу Парікшіта не радували б оповіді про славетні діяння його предків — Махараджі Юдгіштгіри та Арджуни, якби вони не були пов’язані з Господом Крішною. Господь приходить власне щоб звільнити Своїх відданих (парітра̄н̣а̄йа са̄дгӯна̄м). Відданих прославляють через те, що вони завжди з Господом: вони не можуть жити без Господа та Його різноманітних енерґій і хвилі. Господь являє себе відданим в оповідях про Його славетні діяння та велич, і тому коли Господа уславлювали за Його діяння, а надто коли описували, як Він врятував Махараджу Парікшіта ще в лоні матері, Парікшіт живо відчував Його присутність. Відданим Господа ніколи нічого не загрожує, однак у матеріальному світі, в якому небезпека чигає на кожному кроці, трапляється, що віддані опиняються у різних, як видається, небезпечних ситуаціях; і коли Господь приходить їм на порятунок, це тільки примножує Його славу. Якби віддані Крішни, як оце Пандави, не брали участи у битві на Курукшетрі, Він не повів би «Бгаґавад-ґіти». У привітаннях, що ними зустрічали Махараджу Парікшіта, були уславлені всі такі діяння Господа, і Махараджа Парікшіт, цілковито задоволений, щедро винагороджував усіх, хто вітав його. Між сучасними та колишніми вітальними промовами є різниця: колись такі промови виголошували на честь таких осіб, як Махараджа Парікшіт, наводячи факти та цифри, і промовці отримували щедру нагороду. Натомість сучасні вітальні промови часами не спираються ні на які правдиві відомості і призначені тільки для задоволення високопоставленої особи, причому часто в них повно облудних лестощів. До того ж ті, хто виступає з вітальною промовою, винагороди майже ніколи не отримують, бо «шановані особи» не мають що дати.