Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.21.17
Текст
хітва̄ ш́ріта̄с те чаран̣а̄тапатрам
параспарам̇ твад-ґун̣а-ва̄да-сідгу-
пійӯша-нірйа̄піта-деха-дгарма̄х̣
Послівний переклад
лока̄н — світську діяльність; ча — і; лока-ануґата̄н — тих, хто йде шляхом світської діяльності; паш́ӯн — тваринних; ча — і; хітва̄ — облишаючи; ш́ріта̄х̣ — взявши притулок; те — Твоїх; чаран̣а — лотосових стіп; а̄тапатрам — парасолі; параспарам — одне з одним; тват — Твоїх; ґун̣а — якостей; ва̄да — обговоренням; сідгу — п’янким; пійӯша — нектаром; нірйа̄піта — усунувши; деха-дгарма̄х̣ — насущні потреби тіла.
Переклад
Тільки ті, хто відрікся від загальновизнаної світської діяльності та від її твариноподібних прихильників і хто знайшов захист під парасолею Твоїх лотосових стіп, впиваючись п’янким нектаром Твоїх якостей і діянь у бесідах між собою, можуть звільнитися від потреби задовольняти насущні потреби матеріального тіла.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Пояснивши, навіщо потрібне сімейне життя, Кардама Муні пояснює, що одруження та інші форми соціальної діяльності, являють собою загальновизнані засади для людей, які прив’язані до матеріальної чуттєвої насолоди. Засади тваринного життя — їда, сон, парування і самозахист — це насущні потреби тіла, але той, хто занурився в трансцендентну свідомість Крішни, цілковито облишивши загальновизнану діяльність матеріального світу, звільняються від соціальних умовностей. Зумовлені душі живуть під маґічним впливом матеріальної енерґії, або вічного часу — минулого, теперішнього й майбутнього, але коли людина присвячує себе свідомості Крішни, вона скидає пута минулого й теперішнього і занурюється у вічну діяльність душі. Щоб насолоджуватися матеріальним життям, треба діяти згідно з вказівками Вед, але тим, хто взявся до відданого служіння Господу, нічого боятися правил матеріального світу. Таким відданим байдуже до загальновизнаних правил матеріальної діяльності, вони сміливо віддаються під притулок лотосових стіп Господа, що, наче парасоля, захищають їх від пекучого сонця нескіченних народжень і смертей.
Постійне переселення душі з одного тіла в інше становить причину її страждань у матеріальному світі. Це зумовлене існування в матеріальному світі називають самсарою. Навіть якщо хтось вершив багато праведних вчинків і завдяки цьому народився в чудових матеріальних умовах, сам процес народження і смерті подібний до жахливої пожежі. Про це згадує Шрі Вішванатга Чакраварті Тгакура у своїй молитві до духовного вчителя. Самсару, повторення народжень і смертей, порівнють до лісової пожежі. Пожежа спалахує в лісі само собою, без чиїхось зусиль, від тертя сухого дерева, але її не загасити ніяким пожежникам чи доброзичливцям. Розбурхану лісову пожежу може погасити лише постійний потік води з дощової хмари. Таку хмару порівнюють до милості духовного вчителя. З ласки духовного вчителя над головою нещасного учня з’являється хмара милості Бога-Особи, і тільки тоді злива свідомості Крішни гасить пожежу матеріального існування. Про це йдеться й тут. Щоб звільнитися від банального зумовленого життя в матеріальному світі, треба віддатися під притулок лотосових стіп Господа, але не так, як це роблять імперсоналісти, а у відданому служінні, слухаючи про діяння Господа і оспівуючи їх. Тільки тоді можна звільнитися від ланцюгу дій та їхніх наслідків, що становить матеріальне існування. Цей вірш радить відмовитися від зумовленого життя в матеріальному світі і від товариства так званих цивілізованих людей, що за своїм зовнішнім полиском ховають свою прив’язаність до тих самих банальних засад їди, сну, самозахисту і парування. Оспівування і слухання описів Господніх діянь тут описано як твад-ґун̣а-ва̄да-сідгу. Тільки п’ючи нектар оспівування і слухання описів Господніх розваг дає змогу забути про хмільний смак матеріального існування.