Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.5.10
Текст
джаґат-павітрам̇ праґр̣н̣іта кархічіт
тад ва̄йасам̇ тіртгам уш́анті ма̄наса̄
на йатра хам̇са̄ нірамантй уш́ік-кшайа̄х̣
Послівний переклад
на — не; йат — те; вачах̣ — слова; чітра-падам — оздобний; харех̣ — Господа; йаш́ах̣ — славу; джаґат — всесвіт; павітрам — очищений ; праґр̣н̣іта — описано ; кархічіт — ледве ; тат — то; ва̄йасам — круки; тіртгам — місце прощі; уш́анті — вважають; ма̄наса̄х̣ — святі особистості; на — не; йатра — де; хам̇са̄х̣ — усебічно досконалі істоти; ніраманті — насолоджуються; уш́ік-кшайа̄х̣ — ті, хто живе у трансцендентній обителі.
Переклад
Твори, які не змальовують діянь Господа — а тільки Він на силі очистити цілий всесвіт — на думку святих людей не відрізняються від місця, куди злітаються круки. Ті, хто сягнув цілковитої досконалости, живуть у трансцендентній обителі і тому ніколи не шукають насолоди в такому місці.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Ворона й лебідь — птахи різного польоту, бо думки в них зовсім про різне. Тих, хто діє заради насолоди плодами своєї діяльности, тобто перебуває під впливом страсти, порівнюють до круків, тоді як святих особистостей, що сягнули найвищого рівня досконалости, порівнюють до лебедів. Круки тішаться на смітниках, так само оплутані пристрастями люди, що діють задля насолоди плодами своїх дій, втішаються вином та жінками, їх тягне до місць, де можна здобути грубу чуттєву втіху. Лебедів, натомість, не приваблюють місця, де збирають свої наради ворони; їм люба природна краса, краєвиди з прозорими водоймищами, прикрашеними лотосовими квітами, що їх природа наділила чудовим розмаїттям кольорів. Така є різниця між цими птахами.
Природа наділила кожен з видів життя специфічним типом мислення, і тому неможливо підігнати їх під одну мірку.
Так само для людей з різним типом мислення є різна література. Більшість літературних творів, що насичують ринок, — це головно помиї грубочуттєвої тематики, що приваблюють людей воронячої натури. Зазвичай це мирська балаканина, темами якої є грубе тіло та тонкий розум. Ці теми описані барвистою мовою, щедро присмаченою світськими порівняннями та метафорами. Але попри все в них не оспівана Господня велич. Таку поезію і прозу, хоч би за що в них йшлося, вважають за оздоби на тілі мерця. Духовно розвинуті люди, що їх порівнюють до лебедів, не дістають втіхи в тій мертвій літературі — нею насолоджуються духовно мертві. Хоч які налички наліплюй на ці твори, написані під впливом ґун страсти й невігластва, вони не можуть задовольнити духовного голоду людської істоти, і тому високодуховні, подібні до лебедів, люди навіть не торкаються їх. Таких піднесених духовних осіб називають ще ма̄наса, тому що вони ніколи не сходять з піднесеного духовного рівня трансцендентного добровільного служіння Господеві. Це абсолютно виключає кармічну діяльність, ціль якої — задовольняти чуття грубого тіла чи тішити мудруваннями тонке тіло: егоїстичний матеріальний розум.
Визнані в суспільстві літератори, науковці, світські поети, схильні до умоглядного теоретизування філософи та політики, — всі цілковито зосереджені на матеріальному поступові, що скерований на чуттєву втіху, і є просто маріонетки в руках матеріальної енерґії. Їхня насолода — бавитися серед тем-покидьків. За Свамі Шрідгарою, це насолода для охочих до продажного кохання.
Але парамахамси, що знають, в чому суть людської діяльности, черпають втіху в творах, які оповідають за славу Господа.