Text 42
42
Devanagari
Деванагарі
अतो मयि रतिं कुर्याद्देहादिर्यत्कृते प्रिय: ॥ ४२ ॥
Text
Текст
preṣṭhaḥ san preyasām api
ato mayi ratiṁ kuryād
dehādir yat-kṛte priyaḥ
прешт̣гах̣ сан прейаса̄м апі
ато майі ратім̇ курйа̄д
деха̄дір йат-кр̣те прійах̣
Synonyms
Послівний переклад
aham — I am; ātmā — the Supersoul; ātmanām — of all other souls; dhātaḥ — director; preṣṭhaḥ — the dearest; san — being; preyasām — of all dear things; api — certainly; ataḥ — therefore; mayi — unto Me; ratim — attachment; kuryāt — one should do; deha-ādiḥ — the body and mind; yat-kṛte — on whose account; priyaḥ — very dear.
ахам — Я є; а̄тма̄ — Наддуша; а̄тмана̄м — всіх інших душ; дга̄тах̣ — володар; прешт̣гах̣ — найдорожчий; сан — бувши; прейаса̄м — з всіх дорогих; апі — певно; атах̣ — тому; майі — в Мені; ратім — прив’язанність; курйа̄т — треба скерувати; деха-а̄діх̣ — тіло й розум; йат-кр̣те — завдяки чому; прійах̣ — дуже дорогі.
Translation
Переклад
I am the Supersoul of every individual. I am the supreme director and the dearest. People are wrongly attached to the gross and subtle bodies, but they should be attached to Me only.
Я Наддуша кожної істоти. Я найвищий повелитель і найдорожча для кожного особа. Перебуваючи в омані, люди прив’язуються до грубого й тонкого тіл, але вони повинні були б бути прив’язані до Мене і тільки до Мене.
Purport
Коментар
The Supreme Lord, the Personality of Godhead, is the dearest in both the conditioned and liberated states. When a person does not know that the Lord is the only dearmost object, then he is in the conditioned state of life, and when one knows perfectly well that the Lord is the only dearmost object, he is considered to be liberated. There are degrees of knowing one’s relationship with the Lord, depending on the degree of realization as to why the Supreme Lord is the dearmost object of every living being. The real reason is clearly stated in Bhagavad-gītā (15.7). Mamaivāṁśo jīva-loke jīva-bhūtaḥ sanātanaḥ: the living entities are eternally parts and parcels of the Supreme Lord. The living entity is called the ātmā, and the Lord is called the Paramātmā. The living entity is called Brahman, and the Lord is called the Parabrahman, or the Parameśvara. Īśvaraḥ paramaḥ kṛṣṇaḥ. The conditioned souls, who do not have self-realization, accept the material body as the dearmost. The idea of the dearmost is then spread all over the body, both concentrated and extended. The attachment for one’s own body and its extensions like children and relatives is actually developed on the basis of the real living entity. As soon as the real living entity is out of the body, even the body of the most dear son is no longer attractive. Therefore the living spark, or eternal part of the Supreme, is the real basis of affection, and not the body. Because the living entities are also parts of the whole living entity, that supreme living entity is the factual basis of affection for all. One who has forgotten the basic principle of his love for everything has only flickering love because he is in māyā. The more one is affected by the principle of māyā, the more he is detached from the basic principle of love. One cannot factually love anything unless he is fully developed in the loving service of the Lord.
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Господь, Бог-Особа, — найдорожча особа як для звільнених, так і для зумовлених істот. Коли істота не знає, що Господь — це найдорожче, що в неї може бути, тоді вона перебуває в ілюзії зумовленого життя, але коли вона чудово усвідомлює це, її вважають за звільнену. Існують різні ступені пізнання своїх стосунків із Господом, залежно від глибини розуміння того, чому для кожної істоти немає нікого дорожчого за Верховного Господа. Справжню причину цього пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (15.7): мамаіва̄м̇ш́о джіва-бгӯтах̣ сана̄танах̣ — живі істоти одвічно являють собою невід’ємні частки Верховного Господа. Живу істоту називають атма, а Господа — Параматма. Живу істоту називають Брахман, а Господа — Парабрахман або Парамешвара. іш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣. Для зумовлених душ, які не усвідомлюють своєї істинної природи, немає нічого дорожчого за матеріальне тіло. Свою прив’язаність вони скеровують на все тіло, тобто на саме тіло і на все пов’язане з ним. Насправді, людина прив’язується до власного тіла і до всього пов’язаного з ним — дітей та родичів — тільки тому, що в тілі перебуває жива істота. Щойно жива істота, душа, покидає тіло, воно втрачає будь-яку привабливість, навіть якщо це тіло найдорожчої дитини. Отже, прив’язаність викликає насправді жива іскра, вічна частка Всевишнього, а не тіло. А що живі істоти є частки сукупної живої істоти, істинний об’єкт любові для всіх є ця верховна жива істота. Той, хто забув про цей основний принцип любові до всього і всіх, живе в майі і через це, якщо й відчуває любов, то лише минущу. Чим більше людина покрита впливом майі, тим далі вона від джерела істинної любові. Насправді, ніхто не може полюбити когось по-справжньому, поки не досягне досконалості у любовному служінні Господу.
In the present verse, stress is given to focusing love upon the Supreme Personality of Godhead. The word kuryāt is significant here. This means “one must have it.” It is just to stress that we must have more and more attachment to the principle of love. The influence of māyā is experienced by the part and parcel spiritual entity, but it cannot influence the Supersoul, the Paramātmā. The Māyāvādī philosophers, accepting the influence of māyā on the living entity, want to become one with the Paramātmā. But because they have no actual love for Paramātmā, they remain ever entrapped by the influence of māyā and are unable to approach the vicinity of Paramātmā. This inability is due to their lack of affection for the Paramātmā. A rich miser does not know how to utilize his wealth, and therefore, in spite of his being very rich, his miserly behavior keeps him everlastingly a poor man. On the other hand, a person who knows how to utilize wealth can quickly become a rich man, even with a small credit balance.
Цей вірш наголошує на тому, що ми повинні скерувати свою любов на Верховного Бога-Особу. Слово курйа̄т вжито у вірші не випадково. Воно означає «людина мусить це зробити». Це слово підкреслює, що ми повинні дедалі більше поглиблювати свою прив’язаність до істинного джерела любові. Майа впливає на живу істоту, частку вищого духу, але не має жодного впливу на Параматму, чи Наддушу. Послідовники філософії майавади визнають, що жива істота перебуває під впливом майі, і тому хочуть з’єднатися з Параматмою. Але, не маючи до Параматми справжньої любові, вони так і залишаються бранцями майі, нездатні навіть наблизитися до Параматми. Брак любові до Параматми не дозволяє їм досягнути досконалості. Якщо багата люидна скупа і не вміє користуватися своїм багатством, то через свою скнарість вона, незважаючи на всі свої статки, живе, як злидар. З іншого боку, людина, яка вміє розпоряджатися грошима, може швидко розбагатіти, навіть якщо починає з дуже незначного капіталу.
The eyes and the sun are very intimately related because without sunlight the eyes are unable to see. But the other parts of the body, being attached to the sun as a source of warmth, take more advantage of the sun than do the eyes. Without possessing affection for the sun, the eyes cannot bear the rays of the sun; or, in other words, such eyes have no capacity to understand the utility of the sun’s rays. Similarly, the empiric philosophers, despite their theoretical knowledge of Brahman, cannot utilize the mercy of the Supreme Brahman because they lack affection. So many impersonal philosophers remain everlastingly under the influence of māyā because, although they indulge in theoretical knowledge of Brahman, they do not develop affection for Brahman nor do they have any scope for development of affection because of their defective method. A devotee of the sun-god, even though devoid of eyesight, can see the sun-god as he is even from this planet, whereas one who is not a devotee of the sun cannot even bear the glaring sunlight. Similarly, by devotional service, even though one is not on the level of a jñānī, one can see the Personality of Godhead within himself due to his development of pure love. In all circumstances one should try to develop love of Godhead, and that will solve all contending problems.
Між очима і сонцем існує дуже тісний зв’язок, бо без сонячного світла очі не могли б нічого побачити. Однак інші частини тіла, приваблюючись до сонця як до джерела тепла, користаються з його енерґії ще більше, ніж очі. Не люблячи сонця, очі не зносять прямих сонячних променів, тобто, інакше кажучи, очі не можуть пізнати все благо, яке дають сонячні промені. Так само філософи-емпірики, попри теоретичне розуміння Брахмана, нездатні скористатися з милості Верховного Брахмана, тому що не відчувають до Нього ніякої любові. Численні філософи-імперсоналісти так і залишаються під впливом майі, бо, хоча вони знаходять насолоду в теоретичному пізнанні Брахмана, вони не розвивають, ба й не можуть розвинути прив’язаності до Брахмана. Причина цього в тому, що вони користуються недосконалим методом. Відданий бога Сонця, навіть якщо він незрячий, може навіть з цієї планети бачити бога Сонця в його істинному вигляді. Натомість той, хто не шанує сонце, не зносить його яскравих променів. Так само, навіть якщо відданий не перебуває на рівні ґ’яні, завдяки відданому служінню він розвиває чисту любов до Бога-Особи і може бачити Його в своєму серці. Треба за будь-яких обставин намагатися розвивати любов до Бога, і це вирішить усі проблеми й розв’яже всі суперечності.