Texts 28-29
28–29
Devanagari
Деванагарі
नि:श्रेयसं स्वसंस्थानं कैवल्याख्यं मदाश्रयम् ॥ २८ ॥
प्राप्नोतीहाञ्जसा धीर: स्वदृशाच्छिन्नसंशय: ।
यद्गत्वा न निवर्तेत योगी लिङ्गाद्विनिर्गमे ॥ २९ ॥
Text
Текст
mat-prasādena bhūyasā
niḥśreyasaṁ sva-saṁsthānaṁ
kaivalyākhyaṁ mad-āśrayam
мат-праса̄дена бгӯйаса̄
ніх̣ш́рейасам̇ сва-сам̇стга̄нам̇
каівалйа̄кгйам̇ мад-а̄ш́райам
sva-dṛśā cchinna-saṁśayaḥ
yad gatvā na nivarteta
yogī liṅgād vinirgame
сва-др̣ш́а̄ ччгінна-сам̇ш́айах̣
йад ґатва̄ на нівартета
йоґі лін̇ґа̄д вінірґаме
Synonyms
Послівний переклад
mat-bhaktaḥ — My devotee; pratibuddha-arthaḥ — self-realized; mat-prasādena — by My causeless mercy; bhūyasā — unlimited; niḥśreyasam — the ultimate perfectional goal; sva-saṁsthānam — his abode; kaivalya-ākhyam — called kaivalya; mat-āśrayam — under My protection; prāpnoti — attains; iha — in this life; añjasā — truly; dhīraḥ — steady; sva-dṛśā — by knowledge of the self; chinna-saṁśayaḥ — freed from doubts; yat — to that abode; gatvā — having gone; na — never; nivarteta — comes back; yogī — the mystic devotee; liṅgāt — from the subtle and gross material bodies; vinirgame — after departing.
мат-бгактах̣ — Мій відданий; пратібуддга-артгах̣ — що пізнав себе; мат-праса̄дена — Моєю безпричинною милістю; бгӯйаса̄ — безмежною; ніх̣ш́рейасам — найвищу досконалість; сва-сам̇стга̄нам — свою обитель; каівалйа-а̄кгйам — що називається кайвал’я; мат-а̄ш́райам — під Моїм захистом; пра̄пноті — досягає; іха — в цьому житті; ан̃джаса̄ — воістину; дгірах̣ — непохитний; сва-др̣ш́а̄ — знанням свого єства; чгінна-сам̇ш́айах̣ — звільнений від сумнівів; йат — до тієї обителі; ґатва̄ — пішовши; на — ніколи; нівартета — повертається; йоґі — відданий-містик; лін̇ґа̄т — з матеріальних тіл, тонкого і грубого; вінірґаме — вийшовши.
Translation
Переклад
My devotee actually becomes self-realized by My unlimited causeless mercy, and thus, when freed from all doubts, he steadily progresses towards his destined abode, which is directly under the protection of My spiritual energy of unadulterated bliss. That is the ultimate perfectional goal of the living entity. After giving up the present material body, the mystic devotee goes to that transcendental abode and never comes back.
З Моєї безмежної безпричинної милості відданий пізнає свою істинну сутність і, звільнившись від усіх сумнівів, непохитно наближається до своєї мети, обителі, яка перебуває під безпосереднім захистом Моєї духовної енерґії, енерґії чистого блаженства. Це найвища досконалість і кінцева мета живої істоти. Покинувши своє матеріальне тіло, відданий-містик вирушає до цієї трансцендентної обителі і вже ніколи не повертається.
Purport
Коментар
Actual self-realization means becoming a pure devotee of the Lord. The existence of a devotee implies the function of devotion and the object of devotion. Self-realization ultimately means to understand the Personality of Godhead and the living entities; to know the individual self and the reciprocal exchanges of loving service between the Supreme Personality of Godhead and the living entity is real self-realization. This cannot be attained by the impersonalists or other transcendentalists; they cannot understand the science of devotional service. Devotional service is revealed to the pure devotee by the unlimited causeless mercy of the Lord. This is especially spoken of here by the Lord: mat-prasādena, “by My special grace.” This is also confirmed in Bhagavad-gītā. Only those who engage in devotional service with love and faith receive the necessary intelligence from the Supreme Personality of Godhead so that gradually and progressively they can advance to the abode of the Personality of Godhead.
ПОЯСНЕННЯ: По-справжньому пізнати себе означає стати чистим відданим Господа. Саме поняття «відданий» вказує на існування діяльності відданого служіння і об’єкту відданості. Пізнати себе в кінцевому підсумку означає зрозуміти Бога-Особу і живих істот. Істинне самоусвідомлення — це знання про індивідуальну душу і любовні взаємини між Верховним Богом-Особою і живою істотою. Цього не можуть досягнути ні імперсоналісти, ні будь-які інші трансценденталісти, вони не можуть зрозуміти науки відданого служіння. Віддане служіння відкривається чистому відданому з безможної безпричинної милості Господа. Господь Сам каже про це тут: мат-праса̄дена — «Моєю особливою ласкою». Те саме сказано в «Бгаґавад-ґіті». Тільки ті, хто з любов’ю та вірою присвячують себе відданому служінню, отримують від Верховного Бога-Особи розум, потрібний, щоб поступово неухильно наближатися до обителі Бога-Особи.
Niḥśreyasa means “the ultimate destination.” Sva-saṁsthāna indicates that the impersonalists have no particular place to stay. The impersonalists sacrifice their individuality so that the living spark can merge into the impersonal effulgence emanating from the transcendental body of the Lord, but the devotee has a specific abode. The planets rest in the sunshine, but the sunshine itself has no particular resting place. When one reaches a particular planet, then he has a resting place. The spiritual sky, which is known as kaivalya, is simply blissful light on all sides, and it is under the protection of the Supreme Personality of Godhead. As stated in Bhagavad-gītā (14.27), brahmaṇo hi pratiṣṭhāham: the impersonal Brahman effulgence rests on the body of the Supreme Personality of Godhead. In other words, the bodily effulgence of the Supreme Personality of Godhead is kaivalya, or impersonal Brahman. In that impersonal effulgence there are spiritual planets, which are known as Vaikuṇṭhas, chief of which is Kṛṣṇaloka. Some devotees are elevated to the Vaikuṇṭha planets, and some are elevated to the planet Kṛṣṇaloka. According to the desire of the particular devotee, he is offered a particular abode, which is known as sva-saṁsthāna, his desired destination. By the grace of the Lord, the self-realized devotee engaged in devotional service understands his destination even while in the material body. He therefore performs his devotional activities steadily, without doubting, and after quitting his material body he at once reaches the destination for which he has prepared himself. After reaching that abode, he never comes back to this material world.
Ніх̣ш́рейаса означає «остаточна мета». Слово сва-сам̇стга̄на вказує на те, що імперсоналісти не мають ніякого пристановища. Вони жертвують своєю індивідуальністю, щоб жива іскра злилася з безособистісним сяйвом, яке випромінює трансцендентне тіло Господа, але відданий має свою обитель. Планети спочивають на сонячному промінні, але саме сонячне проміння не має опори. Тільки тоді, коли істота досягає тої чи іншої планети, вона має якесь пристановище. Духовне небо, яке називають кайвал’єю, — це просто сповнене блаженства сяйво, яке заливає всі напрямки і яке існує під опікою Верховного Бога-Особи. У «Бгаґавад-ґіті» (14.27) сказано: бра̄хман̣о хі пратішт̣га̄хам — основою безособистісного сяйва Брахмана є тіло Верховного Бога-Особи. Іншими словами, кайвал’я, чи безособистісний Брахман — це сяйво тіла Верховного Бога-Особи. У цьому безособистісному сяйві існують духовні планети, відомі як Вайкунтги, і головна з них — Крішналока. Деякі віддані піднімаються на планети Вайкунтги, а деякі досягають Крішналоки. Кожен відданий потрапляє в ту обитель, яка відповідає його бажанням і яка називається сва-сам̇стга̄на, тобто «його бажанна мета». З милості Господа свідомий своєї природи й занурений у віддане служіння відданий знає свою мету, ще навіть перебуваючи в матеріальному тілі. Тому він виконує віддане служіння стало й непохитно, не маючи ніяких сумнівів, а покинувши матеріальне тіло, відразу ж досягає мети, до якої готувався. Досягнувши цієї обителі, він вже ніколи не повертається до матеріального світу.
The words liṅgād vinirgame, which are used here, mean “after being freed from the two kinds of material bodies, subtle and gross.” The subtle body is made of mind, intelligence, false ego and contaminated consciousness, and the gross body is made of five elements — earth, water, fire, air and ether. When one is transferred to the spiritual world, he gives up both the subtle and gross bodies of this material world. He enters the spiritual sky in his pure, spiritual body and is stationed in one of the spiritual planets. Although the impersonalists also reach that spiritual sky after giving up the subtle and gross material bodies, they are not placed in the spiritual planets; as they desire, they are allowed to merge in the spiritual effulgence emanating from the transcendental body of the Lord. The word sva-saṁsthānam is also very significant. As a living entity prepares himself, so he attains his abode. The impersonal Brahman effulgence is offered to the impersonalists, but those who want to associate with the Supreme Personality of Godhead in His transcendental form as Nārāyaṇa in the Vaikuṇṭhas, or with Kṛṣṇa in Kṛṣṇaloka, go to those abodes, wherefrom they never return.
Слова лін̇ґа̄д вінірґаме, вжиті в цьому вірші, означають «звільнившись від двох видів матеріальних тіл, грубого й тонкого». Тонке тіло складається з розуму, інтелекту, оманного его і оскверненої свідомості, а грубе — з п’яти елементів, тобто землі, води, вогню, повітря й ефіру. Коли істота йде в духовний світ, вона покидає в матеріальному світі не тільки грубе тіло, але й тонке. Вона входить у духовне небо у своєму чистому, духовному тілі і знаходить пристановище на одній з духовних планет. Хоча імперсоналісти також досягають духовного неба, покинувши тонке й грубе матеріальні тіла, вони не піднімаються на духовні планети. Згідно зі своїм бажанням вони отримують можливість злитися з духовним сяйвом, яке випромінює трансцендентне тіло Господа. Слова сва-сам̇стга̄нам дуже важливі в цьому вірші. Жива істота досягає тої обителі, до якої готує себе. Імперсоналістів зустрічає безособистісне сяйво Брахмана, а ті, хто хоче спілкуватися з Верховним Богом-Особою в Його трансцендентній формі Нараяни на Вайкунтгах, чи з Крішною на Крішналоці, ідуть до тих обителей і ніколи звідти не повертаються.