Text 11
ВІРШ 11
Devanagari
Деванагарі
शिवायहानीय धनानि शत्रव: ।
कथं स वीर: श्रियमङ्ग दुस्त्यजां
युवैषतोत्स्रष्टुमहो सहासुभि: ॥ ११ ॥
Text
Текст
śivāya hānīya dhanāni śatravaḥ
kathaṁ sa vīraḥ śriyam aṅga dustyajāṁ
yuvaiṣatotsraṣṭum aho sahāsubhiḥ
ш́іва̄йа ха̄нійа дгана̄ні ш́атравах̣
катгам̇ са вірах̣ ш́рійам ан̇ґа дустйаджа̄м̇
йуваишатотсрашт̣ум ахо саха̄субгіх̣
Synonyms
Послівний переклад
namanti — bow down; yat-pāda — whose feet; niketam — under; ātmanaḥ — own; śivāya — welfare; hānīya — used to bring about; dhanāni — wealth; śatravaḥ — enemies; katham — for what reason; saḥ — he; vīraḥ — the chivalrous; śriyam — opulences; aṅga — O Sūta Gosvāmī; dustyajām — insuperable; yuvā — in full youth; aiṣata — desired; utsraṣṭum — to give up; aho — exclamation; saha — with; asubhiḥ — life.
наманті — схилялися; йат-па̄да — чиї стопи; нікетам — під; а̄тманах̣ — власний; ш́іва̄йа — добробут; ха̄нійа — всі приносили; дгана̄ні — багатство; ш́атравах̣ — вороги; катгам — з якої причини; сах̣ — він; вірах̣ — звитяжний; ш́рійам — пишноти ; ан̇ґа — о ; дустйаджа̄м — неперевершений ; йува̄ — у розквіті юности; аішата — побажав; утсрашт̣ум — відмовитись; ахо — вигук; саха — разом з; асубгіх̣ — життям.
Translation
Переклад
He was such a great emperor that all his enemies would come and bow down at his feet and surrender all their wealth for their own benefit. He was full of youth and strength, and he possessed kingly opulences that were difficult to give up. Why did he want to give up everything, including his life?
Його могутність і слава як імператора були такі, що всі вороги самі приходили схилити голову до його стіп і, прагнучи собі добра, віддавали йому всі свої багатства. Він був у самому розквіті юности, повен сил, а пишнота його царського двору не мала рівних. Звідки ж в ньому виникло бажання покинути все, навіть життя?
Purport
Коментар
There was nothing undesirable in his life. He was quite a young man and could enjoy life with power and opulence. So there was no question of retiring from active life. There was no difficulty in collecting the state taxes because he was so powerful and chivalrous that even his enemies would come to him and bow down at his feet and surrender all wealth for their own benefit. Mahārāja Parīkṣit was a pious king. He conquered his enemies, and therefore the kingdom was full of prosperity. There was enough milk, grains and metals, and all the rivers and mountains were full of potency. So materially everything was satisfactory. Therefore, there was no question of untimely giving up his kingdom and life. The sages were eager to hear about all this.
ПОЯСНЕННЯ: Усе в його житті було сприятливе. Він, людина доволі молода, мав змогу тішитись життям так, як це доступне володарю та багатій людині. В його становищі жоден і не подумав би відходити від діяльного життя. А що Махараджа Парікшіт був такий могутній та доблесний лицар, збирати державні податки було легко: навіть вороги приходили вклонитися до його стіп і віддати свої багатства, знаючи, що матимуть з того користь. Махараджа Парікшіт був праведний цар. Він підкорив своїх ворогів, і тому царство його процвітало: доволі було і молока, і збіжжя, і металів, ріки й гори теж були повні багатств. Отже, на матеріальний погляд не було нічого такого, що могло спричинитись до незадоволення. Нікому й на думку не спадало, що імператор може передчасно зректися царства і піти з життя. Мудреці прагнули почути про це.