Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.1.4
Текст
р̣шайах̣ ш́аунака̄дайах̣
сатрам̇ сварґа̄йа лока̄йа
сахасра-самам а̄сатаа̄йа лока̄йа
сахасра-самам а̄сата
Послівний переклад
наіміше — в лісі Наймішаран’я ; аніміша - кшетре — місце , близьке серцю Вішну (що не склеплює повік); р̣шайах̣ — мудреці; ш́аунака-а̄дайах̣ — з Шаунакою на чолі; сатрам — жертвопринесення; сварґа̄йа — Господу, що йому співають славу небеса; лока̄йа — і відданим, що їхній зв’язок із Господом необривний; сахасра — тисячу; самам — років; а̄сата — здійснили.
Переклад
Колись у святому місці, в лісі Наймішаран’я, зібралися великі мудреці з Шаунакою на чолі, щоб виконати велике тисячолітнє жертвопринесення на вдоволення Господа та Його відданих.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Три попередні шлоки були вступними до «Шрімад-Бгаґаватам», і ось розгортається головна тема величного твору. Повіданий вперше від Шріли Шукадеви Ґосвамі, «Шрімад-Бгаґаватам» вдруге пролунав у Наймішаран’ї.
«Ваявія тантра» розповідає як Брахма, будівничий нашого всесвіту, мислив у розумі велетенське колесо, що охоплювало цілий усесвіт. Маточина цього велетенського колеса була якраз у місці, що зветься Наймішаран’єю. Ліс Наймішаран’я згадано і у «Вараха Пурані». Там сказано, що, виконуючи жертвопринесення в цьому місці, можна поменшити сили демонічних людей. Тому місцем подібних жертвопринесень брахмани часто обирають саме Наймішаран’ю.
Віддані Господа Вішну завжди роблять усілякі жертвопринесення на вдоволення Господа. Відданих завжди вабить до служіння Господеві, тоді як упалі душі вабить до втіх матеріального життя. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що, хоч що роби істота в матеріальному світі, якщо вона діє не на вдоволення Господа Вішну, вона просто ще більше заплутується в путах своїх дій. Тому й приписано виконувати будь-яку дію лише як жертвопринесення на задоволення Вішну та Його відданих. Це дарує всім мир та процвітання.
Великі мудреці невтомно піклуються про загальне добро. Ця їхня турбота була головною причиною того, що мудреці з Шаунакою на чолі зібралися у святому місці Наймішаран’я з наміром здійснити неперервну низку великих жертовних обрядів. Людство з притаманною йому забутливістю не знає, який є істинний шлях до миру та процвітання. Але це добре відомо мудрецям, і тому задля загального добра вони повсякчас роблять щось, аби в світі запанував мир. Вони — щирі друзі всім живим істотам і тому, навіть ціною великих особистих злигоднів, і на мить не полишаючи служити Господеві, діють задля загального добра. Господь Вішну наче те велике дерево, а всі інші — півбоги, люди, сіддги, чарани, від’ядгари, решта живих істот — наче гілки та листя на цьому дереві. Той, хто підливає коріння дерева, поїть і всі інші його частини. Якщо підливати корінь, то без води лишиться лише те гілля та листя, що вже відрізане від дерева. Відтяте гілля та листя можна поливати скільки завгодно, але воно однак врешті засохне. Так само людське суспільство, бувши відокремлене від Бога-Особи, як те відтяте від дерева гілля та листя, не може напитися живлющої вологи, і всі намагання напоїти його — просто марна витрата сил і енерґії.
Сучасне матеріалістичне суспільство відокремлене від Верховного Господа і втратило з Ним усякий зв’язок. І всі плани атеїстичних проводарів суспільства розсипаються один по одному, проте ці люди снять собі далі.
За нинішньої доби людина може пробудитися єдиним способом — через соборне оспівування святих імен Господа. Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу дав нам цей глибоко науковий метод, і ті, хто наділений розумом, можуть скористатися з Його повчань і віднайти істинний мир і процвітання. «Шрімад-Бгаґаватам» повідано з тою ж самою метою. Повніше це питання буде висвітлене далі.