Skip to main content

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

ГЛАВА 7

Свідчення щодо засад відданого служіння

Обоснование принципов преданного служения

Прийняти притулок в істинного духовного вчителя

Принять истинного духовного учителя

В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (3.21) Прабуддга каже Махараджі Німі: «Любий царю! Знай напевне, що в матеріальному світі щастя немає. Той, хто гадає, що тут можна знайти щастя, помиляється, бо цей світ — це місце страждань та злигоднів. Якщо ж хтось серйозно поставив собі за мету досягнути справжнього щастя, він мусить знайти істинного духовного вчителя і через посвячення прийняти в нього притулок. Духовного вчителя можна розпізнати по тому, що він усвідомив суть священних писань, глибоко обдумавши їхні положення і зусебічно проаналізувавши їх, а тому здатний переконувати інших в істинності висновків писань. Слід знати, що такі великі особистості, знайшовши притулок у Верховного Бога й облишивши усі матеріальні міркування, є істинними духовними вчителями. Знайти такого істинного духовного вчителя мусить кожний, хто бажає, щоб призначення його життя було виповнене, тобто хто хоче увійти в царину духовного блаженства».

В «Шримад-Бхагаватам» (11.3.21) Прабуддха говорит Махарадже Ними: «О царь, да будет тебе доподлинно известно, что в материальном мире нет счастья. Думать, что здесь можно найти счастье, — значит совершать непростительную ошибку, ибо здесь нет ничего, кроме страданий. Тот, кто действительно хочет обрести подлинное счастье, должен найти истинного духовного учителя и принять его покровительство, получив от него посвящение. Духовным учителем может считаться тот, кто, размышляя над писаниями, глубоко постиг их смысл, знает, как обосновать их и, таким образом, способен убедить других в истинности выводов писаний. Истинными духовными учителями являются великие личности, которые, отбросив все материальные соображения, нашли прибежище в Верховном Господе. Чтобы выполнить миссию своей жизни — перенестись в сферу духовного блаженства, каждый должен попытаться найти такого духовного учителя».

Смисл сказаного такий: не слід приймати духовним вчителем першого-ліпшого невігласа, який сам не бере проводу приписів священних писань, чиї якості сумнівні, хто не наслідує засад відданого служіння або не вийшов з-під впливу шести посередників чуттєвої втіхи. Ці шість посередників чуттєвої втіхи — язик, статеві органи, шлунок, гнів, розум й мова. Кожному, хто навчився панувати над цими шістьма посередниками чуттєвої втіхи, дозволено мати учнів по всьому світі. Прийняття такого духовного вчителя є вирішальним моментом у поступі в духовному житті. Той, кому поталанило знайти притулок в істинного духовного вчителя, обов’язково подолає шлях духовного спасіння — в цьому немає сумніву.

Смысл этого высказывания в том, что не следует принимать своим духовным учителем глупца, не выполняющего заповедей священных писаний, человека сомнительных качеств, не соблюдающего принципов преданного служения или находящегося под властью шести посредников чувственного наслаждения. Шесть посредников чувственного наслаждения — это язык, гениталии, желудок, гнев, ум и речь. Только тот, кто обуздал их, имеет право иметь учеников повсюду в мире. Принятие такого духовного учителя — основное условие прогресса в духовной жизни. Тот, кому выпадает удача обрести покровительство истинного духовного учителя, безусловно, дойдет до конца по пути духовного спасения — в этом не может быть сомнений.

Прийняти посвячення від духовного вчителя і отримувати від нього настанови

Получить посвящение от духовного учителя и выслушивать его наставления

Мудрець Прабуддга, звертаючись до царя, вів далі: «Шановний царю! Учень повинен ставитись до духовного вчителя не просто як до духовного провідника, а й як до повноважного представника Верховного Бога-Особи та Наддуші. Іншими словами, учень має приймати духовного вчителя як Бога, тому що вчитель є зовнішнім проявленням Крішни. Це підтверджують усі священні писання; і саме так повинен ставитись учень до свого духовного вчителя . Слід серйозно вивчати «Шрімад - Бгаґаватам» і ставитись до духовного вчителя з найглибшою повагою та шаною. Слухати та обговорювати «Шрімад- Бгаґаватам» — це складові релігійного життя, завдяки яким людина має змогу піднестися на рівень служіння Верховному Богу-Особі і любови до Нього».

Святой мудрец Прабуддха продолжает: «О царь, ученик должен видеть в духовном учителе не только духовного наставника, но и представителя Верховной Личности Бога и Сверхдуши. Иначе говоря, ученику следует смотреть на духовного учителя как на Бога, поскольку он является внешним проявлением Кришны. Это подтверждают все писания, так что ученик должен относиться к своему духовному учителю соответствующим образом. Он должен тщательно и с глубоким почтением к духовному учителю изучать «Шримад-Бхагаватам». Слушание и пересказывание «Шримад-Бхагаватам» — это та форма религиозной практики, которая возводит человека на уровень служения Верховной Личности Бога и любви к Нему».

Учень має зосередитись на тому, щоб усіма своїми діями задовольняти істинного духовного вчителя. Тоді опанувати духовне знання буде нескладно. Підтвердження цьому подибуємо скрізь у Ведах, і Шріла Рупа Ґосвамі далі ще пояснить, що відданому, який має непохитну віру в Бога та духовного вчителя, усе відкривається саме собою.

Ученик должен стараться доставить удовольствие своему духовному учителю. Тогда ему будет нетрудно усвоить духовное знание. Веды подтверждают это, и в дальнейшем Рупа Госвами объяснит, что тому, кто обладает непоколебимой верой в Бога и в своего духовного учителя, все духовные истины открываются очень легко.

Служити духовному вчителю з вірою та переконаністю

Служить духовному учителю с верой и преданностью

Щодо посвячення від духовного вчителя в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (17.27) Господь Крішна каже: «Любий Уддгаво! До духовного вчителя слід ставитись не просто як до Мого представника, але як до Мене Самого. Його ні в якому разі не можна ставити на один рівень із звичайною людиною. Ніколи не можна заздрити на духовного вчителя, як заздрять одне на одного звичайні люди. До духовного вчителя завжди слід ставитись як до представника Верховного Бога-Особи; служачи духовному вчителю, відданий служить усім півбогам».

О принятии посвящения от духовного учителя упоминается в «Шримад-Бхагаватам» (11.17.27). Господь Кришна говорит: «Дорогой Уддхава, в духовном учителе следует видеть не только Моего представителя, но и Меня Самого. Его ни в коем случае нельзя считать обыкновенным человеком. В отношении к духовному учителю не должно быть ни малейшего оттенка враждебности или зависти, какие могут возникать у нас по отношению к обыкновенным людям. На духовного учителя всегда нужно смотреть как на представителя Верховной Личности Бога, и служение ему равносильно служению всем полубогам».

Йти стопами святих особистостей

Следовать по стопам святых людей

У «Сканда Пурані» знаходимо пораду йти стопами попередніх ачарій та святих особистостей, тому що ми зможемо досягти бажаного тільки якщо йтиметемо їхніми слідами, і при цьому нашому поступу не стануть на заваді ні невдачі, ні скорботи.

В «Сканда-пуране» преданному дается совет следовать примеру предшествующих ачарьев и святых, так как, следуя по их стопам, можно достичь желаемого результата без риска впасть в уныние или натолкнуться на препятствия на пути духовного совершенствования.

Відоме писання «Брахма-ямала» свідчить: «Якщо хтось охочий удавати з себе великого відданого і разом з тим нехтує авторитет священних писань, то хоч би що така людина робила, вона не матиме змоги робити поступ у відданому служінні. Натомість її дії будуть лише збурювати розум тих, хто щиро вивчає науку відданого служіння». На позначення тих, хто не дотримується ретельно приписів явлених священних писань, використовують загальний термін сахаджії. Для таких людей все видається легкоздобутнім, вони щодо всього мають свої власні теорії і при тому не дотримують приписів священних писань. Такі люди лише заважають іншим виконувати віддане служіння.

В писании, которое называется «Брахма-ямала», говорится: «Если человек выдает себя за великого преданного, но при этом не признает авторитета богооткровенных писаний, то что бы он ни делал, ему ничто не поможет прогрессировать в преданном служении. Он будет лишь источником беспокойств для тех, кто искренне принял путь преданного служения». Тех, кто не следует принципам богооткровенных писаний, обычно называют сахаджиями. Так называют тех, кто вообразил, что все очень просто, руководствуется собственными измышлениями и не следует указаниям писаний. Такие люди только создают препятствия на пути преданного служения.

Дехто з тих, кого не цікавить ані віддане служіння, ані думка священних писань, можливо, не погодяться з нами. За приклад можна взяти філософів-буддистів. Господь Будда з’явився на світ у родині могутнього царя-кшатрії, але що його філософія не узгоджувалась з Ведами, вона не мала визнання. Лише за протекції царя-індуса, Махараджі Ашоки, буддизм поширився всією Індією та сусідніми з нею країнами. Однак пізніше із строгою доктриною прийшов великий вчитель Шанкарачар’я, і тоді буддизм практично повністю був витіснений за межі Індії.

Данное утверждение может вызвать возражения со стороны тех, кто не занят преданным служением и не считается с наставлениями богооткровенных писаний. Пример тому можно видеть в философии буддизма. Господь Будда происходил из семьи, принадлежавшей к знатному роду царей-кшатриев, но его философия противоречит учению Вед и потому неприемлема. Благодаря покровительству царя-индуса Махараджи Ашоки буддизм распространился по всей Индии и соседним странам, но после прихода великого учителя и бескомпромиссного проповедника Шанкарачарьи он был практически полностью вытеснен из Индии.

Буддисти, а також ті релігійні діячі, котрих не обходять висновки священних писань, іноді кажуть, що є багато вірних Господа Будди, які віддано служать йому, а отже їх слід вважати за відданих. Відповідаючи на це, Рупа Ґосвамі каже, що послідовників Будди за відданих визнати не можна. Так, Господа Будду визнають за втілення Крішни, однак його послідовники і послідовники інших подібних утілень не вельми обізнані у Ведах. Зрозуміти Веди означає дійти висновку щодо верховної влади Бога-Особи. Отож засади релігії, яка заперечує верховну владу Бога-Особи, слід відхилити, бо інакше це означатиме визнати слушність атеїзму. Атеїсти не шанують авторитету Вед і зневажають великих ачарій, які, дбаючи про загальне добро, викладають людям вміщене у Ведах знання.

Буддисты и приверженцы других религий, не признающие авторитета богооткровенных писаний, иногда говорят, что многие последователи Господа Будды занимаются преданным служением Господу Будде, и потому тоже должны считаться преданными. На это Рупа Госвами отвечает, что последователей Будды нельзя причислять к преданным. Хотя Господь Будда и считается воплощением Кришны, последователи подобных воплощений не слишком сведущи в Ведах. Смысл изучения Вед в том, чтобы понять превосходство личностного аспекта Бога над остальными. Следовательно, любая религиозная доктрина, отрицающая превосходство Личности Бога, неприемлема и считается атеистической. Атеизм подразумевает отрицание авторитета Вед и открытое осуждение великих ачарьев, проповедовавших ведические писания ради блага всего человечества.

« Шрімад - Бгаґаватам » визнає Господа Будду за втілення Крішни, але знов-таки у «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що Господь Будда прийшов, щоб увести в оману атеїстів. Отже, його філософія призначена ввести в оману атеїстів, а тому приймати її не слід. Можуть спитати: «Навіщо це Крішні пропаґувати атеїзм?» Відповідь у тому, що Верховний Бог-Особа волів покласти край насильству, яке тоді чинилося во ім’я Вед. Так звані служителі культу лицемірно прикривалися Ведами, аби виправдовувати свої насильницькі дії, як оце поїдання м’яса. Тому Господь Будда прийшов, щоб відвернути падших людей від хибно витлумачуваних Вед. Крім того, Господь Будда проповідував атеїстичні ідеї безбожницьки налаштованим людям для того, щоб вони пішли за ним, і таким хитрим способом залучав їх до відданого служіння собі, Господеві Будді, тобто до відданого служіння Крішні.

«Шримад-Бхагаватам» говорит о Господе Будде как о воплощении Кришны, но в том же «Шримад-Бхагаватам» говорится, что Господь Будда пришел, чтобы ввести в заблуждение атеистически настроенных людей. Его философия предназначена для того, чтобы запутать атеистов, и мы не должны ее принимать. На вопрос: «Зачем Кришне нужно проповедовать атеистические принципы?» — можно ответить, что в намерения Верховного Господа входило положить конец насилию, которое в то время оправдывалось ссылками на Веды. Так называемые священнослужители прикрывались Ведами, чтобы оправдать свое пристрастие к плоти убиваемых ими животных, и Господь Будда пришел, чтобы отвратить падших людей от этого ложного толкования Вед. Кроме того, Господь Будда проповедовал атеизм, чтобы атеисты пошли за ним, так с помощью этой уловки он вовлекал их в преданное служение Господу Будде, то есть Кришне.

Розпитуватися щодо одвічних засад релігії

Расспрашивать о вечных принципах религии

У «Нарадія Пурані» сказано: «Якщо хтось справді поважно ставиться до відданого служіння, то усі його задуми здійснюватимуться без найменшої затримки».

В «Нарадия-пуране» говорится: «Тот, кто по-настоящему серьезно относится к преданному служению, без промедления достигнет всех своих целей».

Бути готовому відмовитись від усього матеріального  задля вдоволення Крішни

Быть готовым оставить все материальное ради удовлетворения Кришны

«Падма Пурана» стверджує: «На того, хто відмовився втішати свої матеріальні чуття і прийняв засади відданого служіння, ждуть щедроти Вішнулоки [царства Бога]».

В «Падма-пуране» говорится: «Того, кто оставил материальное чувственное наслаждение и принял принципы преданного служения, уготованы богатства Вишнулоки [царства Бога]».

Жити у святому місці

Жить в святом месте

У «Сканда Пурані» сказано також, що на того, хто прожив у Двараці шість місяців, місяць чи хоча б два тижні, жде піднесення на планети Вайкунтгалоки, а також усі пишноти, що пов’язані зі звільненням саруп’я-мукті (привілей мати чотирируке тіло, як у Нараяни).

В «Сканда-пуране» утверждается, что человека, прожившего в Двараке шесть месяцев, месяц или хотя бы две недели, уготовано восхождение на Вайкунтхалоки и все преимущества сарупья-мукти (возможности обрести четырехрукое тело, подобное телу Нараяны).

У «Брахма Пурані» сказано: «Трансцендентного значення Пурушоттама-кшетри, обителі Господа Джаґаннатги, площа якої становить двісті квадратних кілометрів, практично неможливо описати. Навіть півбоги з вищих планетних систем бачать жителів Джаґаннатга Пурі у такій самій подобі, яку мають насельники планет Вайкунтг. Це означає, що півбоги бачать жителів Джаґаннатга Пурі чотирирукими».

В «Брахма-пуране» говорится: «Трансцендентное значение Пурушоттама-кшетры, поля Господа Джаганнатхи площадью 80 квадратных миль, невозможно описать. Даже полубоги с высших планетных систем видят у жителей Джаганнатха-Пури такие же тела, как у обитателей Вайкунтхи, то есть они видят жителей Джаганнатха-Пури четырехрукими».

На зібранні великих мудреців у лісі Наймішаран’я Сута Ґосвамі, розповідаючи «Шрімад-Бгаґаватам», описав значення річки Ґанґи так: «Води Ґанґи завжди мають аромат і присмак листочків туласі, що запропоновані лотосовим стопам Шрі Крішни. Отож води Ґанґи линуть, поширюючи скрізь славу Господа Крішни. Скрізь, де тільки плине Ґанґа, все освячується і ззовні, і зсередини».

Пересказывая «Шримад-Бхагаватам» великим мудрецам, собравшимся в лесу Наимишараньи, Сута Госвами так описал величие Ганги: «Воды Ганги напоены ароматом листьев Туласи, предложенных лотосным стопам Шри Кришны, и потому воды ее вечно текут, распространяя славу Господа Кришны. Ганга освящает земли, по которым течет, и изнутри и снаружи».

Приймати лише найнеобхідніше

Принимать только то, что необходимо

«Нарадія Пурана» вчить: «Тому, хто ставиться до відданого служіння серйозно, не слід приймати речей більше, ніж конче потрібно». Смисл сказаного в тому, що не можна нехтувати правилами відданого служіння, але водночас не варто приймати надмірних зобов’язань чи надто суворих обітниць у відданому служінні, дотримувати які нам буде не під силу. Наприклад, кажуть, що мантру Харе Крішна треба повторювати на вервиці щонайменше сто тисяч разів щодня. Але якщо це неможливо, то слід зменшити це число відповідно до наших можливостей. Назагал ми радимо нашим учням повторювати на вервиці щонайменше шістнадцять кіл мантри щоденно, і ця обітниця має бути виконана. Але якщо якогось дня ви не змогли повторити навіть цього числа кіл, ви повинні надолужити це, дочитавши решту наступного дня. Кожен відданий повинен дотримувати своєї обітниці неухильно. Якщо хтось нехтує дотримувати обітниці, це певне свідоцтво його недбалого ставлення до відданого служіння, що своєю чергою є образою у служінні Господеві. Якщо ми не робимо нічого, щоб запобігати образам, ми не зможемо зробити ніякого поступу у відданому служінні. Ліпше від самого початку з’ясувати, як ми можемо узгодити реґулівні засади зі своїми можливостями, і відтак неухильно дотримувати своєї обітниці. Це дасть змогу робити поступ у духовному житті.

В «Нарадия-пуране» утверждается: «Если человек серьезно относится к преданному служению, ему не следует брать на себя больше, чем необходимо». Смысл этого утверждения в том, что человек не должен ни пренебрегать выполнением принципов преданного служения, ни пытаться выполнять непосильные для себя правила преданного служения. Например, иногда говорится, что мантру Харе Кришна нужно повторять на четках по крайней мере 100,000 раз ежедневно. Однако если это невозможно, нужно уменьшить это число в соответствии со своими возможностями. Обычно мы советуем нашим ученикам повторять каждый день по меньшей мере 16 кругов мантры на четках, и каждый должен успеть прочесть все 16 кругов. Но тот, кто не смог прочитать в какой-то день 16 кругов, должен закончить их на следующий день. Необходимо строго соблюдать принятый на себя обет. Если человек нарушает его, значит он пренебрежительно относится к преданному служению, что является оскорблением в служении Господу. И если смотреть на эти оскорбления сквозь пальцы, мы не сможем прогрессировать в преданном служении. Лучше дать какой-то обет, касающийся принципов преданного служения, исходя из своих возможностей, и затем строго соблюдать его. Это облегчит наше духовное развитие.

Тримати піст на екадаші

Соблюдать пост в экадаши

У «Брахма-вайварта Пурані» сказано, що той, хто постить на екадаші, звільняється від усіх наслідків своїх гріховних дій і набуває якостей доброчестя. Треба не просто постити, головне — щоб піст допомагав зміцнити віру в Ґовінду, Крішну, та сприяв розвиткові любови до Нього. Насправді ми постимо на екадаші на те, щоб у цей день звести тілесні потреби до мінімуму і вивільнений завдяки тому час використати на служіння Господу — на оспівування Його імен чи на якесь подібне служіння. Найліпше, якщо у дні, коли ми постимо, ми будемо весь час згадувати про розваги Ґовінди та оспівувати Його святе ім’я.

В «Брахма-ваиварта-пуране» говорится, что тот, кто постится в экадаши, освобождается от всех последствий греховных поступков и его праведность возрастает. Главное, однако, не в том, чтобы просто соблюдать пост, а в том, чтобы укрепить свою веру в Говинду, Кришну, и любовь к Нему. Истинный смысл поста в экадаши заключается в том, чтобы свести к минимуму запросы тела и максимально использовать время для служения Господу — повторения мантры и другой деятельности в преданном служении. Лучшее, что можно делать в день поста — это вспоминать об играх Говинды и постоянно слушать Его святое имя.

Вшановувати дерево баньян

Выражать почтение дереву баньян

«Сканда Пурана» вказує, що відданий повинен пропонувати воду деревцю туласі й дереву амалака. Він повинен вшановувати корів і брахман, а також слугувати вайшнавам — складати їм шанобливі поклони й думати про них. Усі ті чинності допомагають відданому послабити вплив наслідків своїх минулих гріховних дій.

В «Сканда-пуране» говорится, что преданному следует предлагать воду дереву Туласи и деревьям амалака. Он должен оказывать почтение коровам и брахманам и служить вайшнавам, кланяясь им и размышляя о них. Все это поможет преданному смягчить последствия своих грехов, совершенных в прошлом.

Відмова від спілкування з невідданими

Прекратить общение с непреданными

Один з відданих Господа Чайтан’ї, бувши домогосподарем, якось запитав у Господа, як має поводитися вайшнава. На це Господь Чайтан’я відповів, що вайшнава повинен старатися якомога уникати спілкування з невідданими. Далі Він пояснив, що невідданих є два класи: одні не визнають, що Крішна є верховний володар, а інші надто загрузли в матеріальному. Іншими словами, тих, хто шукає матеріальних втіх або не визнає верховної влади Господа, називають авайшнавами, і їхнього товариства слід завжди уникати.

Когда один домохозяин, преданный Господа Чайтаньи, спросил Его, как должен вести себя вайшнав, Господь Чайтанья ответил, что вайшнав должен полностью прекратить общение с непреданными. Затем Он пояснил, что есть две разновидности непреданных: те, кто не признает верховной власти Кришны, и те, кто слишком привязан к материальной стороне жизни. Иначе говоря, тех, кто гонится за материальными наслаждениями, и тех, кто не признает верховной власти Господа, называются аваишнавами, и их общества следует тщательно избегать.

У «Кат’яяна-самхіті» стверджується, що ліпше бути замкненим у залізній клітці чи сидіти посеред полум’я, ніж жити з невідданими, які уперто не хочуть визнавати верховної влади Господа. «Вішну-рахас’я» щодо цього також каже, що ліпше вже стискати в обіймах змію, тигра чи крокодила, ніж спілкуватися з тими, ким рухають матеріальні бажання і хто поклоняється різним півбогам.

В «Катьяяна-самхите» говорится, что скорее следует предпочесть жить в железной клетке или в пламени костра, чем с непреданными, которые всем своим существом противятся верховной власти Господа. Близкое по смыслу утверждение есть и в «Вишну-рахасье». Оно гласит, что лучше заключить в объятия змею, тигра или крокодила, чем общаться с людьми, поклоняющимися разным полубогам и находящимися в плену материальных желаний.

Писання вчать, що задля досягнення якогось матеріального блага людина може вшановувати певного півбога. Наприклад, тому, хто хоче вилікуватися від хвороби, раджено поклонятися богові Сонця, задля того, щоб мати вродливу дружину, — Умі, дружині Господа Шіви, а щоб стати високоосвіченим, слід поклонятися богині Сарасваті. Так само в «Шрімад-Бгаґаватам» перелічені різні півбоги і вказано, кому з них слід поклонятися задля здійснення певних матеріальних бажань. Але таких шанувальників півбогів, хоч би якими вірними відданими півбогів вони були, теж мають за невідданих. За відданих їх ні в якому разі визнавати не можна.

В писаниях указывается, что ради достижения какой-либо материальной цели можно поклоняться соответствующему полубогу. В частности, тому, кто хочет избавиться от болезней, рекомендуется поклоняться богу Солнца, чтобы получить прекрасную жену, можно поклоняться Уме, супруге Господа Шивы, а чтобы получить хорошее образование поклоняются богине Сарасвати. В «Шримад-Бхагаватам» также приводится список полубогов и говорится, к исполнению каких материальных желаний приводит поклонение им. Но все, кто поклоняется полубогам, как бы ревностно они им ни служили, тем не менее относятся к непреданным. Их ни в коем случае нельзя считать преданными.

Майаваді (імперсоналісти) твердять, що не важить, якій формі Господа поклоняються індивідууми, бо в кінці усі вони досягають того самого. Але в «Бгаґавад-ґіті» сказано недвозначно, що шанувальники півбогів досягнуть зрештою лише планет цих півбогів, тоді як віддані Самого Господа будуть піднесені до обителі Господа, царства Бога. Отже, «Ґіта» по суті засуджує таких не вельми далекоглядних шанувальників півбогів. Сказано, що через свою хіть вони відбігли розуму і тільки тому поклоняються півбогам. Отож у «Вішну-рахас’я» переконливо засуджені шанувальники півбогів через наведене вище порівняння, що ліпше жити серед найнебезпечніших звірів, аніж товаришувати з такими людьми.

Майявади (имперсоналисты) утверждают, что не имеет значения, какой форме Господа поклоняться, так как в любом случае все достигают одной и той же цели. Но в «Бхагавад-гите» ясно говорится, что поклоняющиеся полубогам в конечном счете достигнут только планет этих полубогов, преданные же Верховного Господа вознесутся в обитель Господа, царство Бога. «Гита» осуждает людей, поклоняющихся полубогам. Там говорится, что из-за своего вожделения они утратили разум и потому стали поклоняться полубогам. Таким образом, «Вишну-рахасья» сурово осуждает почитателей полубогов, утверждая, что лучше жить с самыми опасными зверями, чем общаться с такими людьми.

Не приймати недостойних учнів, не споруджувати багато храмів і не читати багато книжок

Не принимать недостойных учеников, не сооружать много храмов и не читать много книг

Смисл цього обмеження в тому, що вчителеві дозволяється мати багато учнів, але йому не годиться ставати зобов’язаним будь-кому з них за якусь послугу чи покровительство. Крім того, не варто надто захоплюватися спорудженням нових храмів або намагатися читати усілякі книги за винятком тих, що сприяють нашому поступові у відданому служінні. По суті, той, хто старанно вивчатиме «Бгаґавад-ґіту», «Шрімад-Бгаґаватам», «Повчання Господа Чайтан’ї» і цей «Нектар відданости», матиме досить знання, щоб опанувати науку свідомости Крішни. Читати інші книги потреби немає — це зайвий клопіт.

Другое ограничение гласит, что человек может иметь много учеников, но при этом должен действовать так, чтобы не оказаться в долгу ни у кого из них за какой-то их поступок или услугу. Также не следует проявлять слишком большого рвения ни к постройке новых храмов, ни к чтению разного рода книг, за исключением тех, которые способствуют продвижению в преданном служении. По сути дела, вполне достаточно внимательно читать «Бхагавад-гиту», «Шримад-Бхагаватам», «Учение Шри Чайтаньи» и эту книгу — «Нектар преданности», чтобы узнать все необходимое для постижения науки сознания Кришны. Нет нужды утруждать себя чтением других книг.

У Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (13.8) Нарада Муні, обговорюючи з Махараджею Юдгіштгірою різноманітні обов’язки членів різних суспільних верств і станів, зокрема нагадує правила для санн’ясі, людей, що зреклися матеріального світу. Тому, хто прийняв санн’ясу, заборонено приймати в учні людей недостойних. Насамперед санн’ясі повинен з’ясувати, чи щиро можливий учень прагне розвивати свідомість Крішни. Якщо щирости немає, таку людину не слід приймати учнем. Однак Господь Чайтан’я, виявляючи безпричинну милість, радив усім істинним духовним вчителям звістувати свідомість Крішни скрізь у світі. Тому санн’ясі, хто є виконавцем місії Господа Чайтан’ї, вільно говорити про свідомість Крішни скрізь, і якщо якась серйозна людина бажатиме стати учнем, санн’ясі обов’язково прийме її.

В «Шримад-Бхагаватам» (7.13.8) Нарада Муни, обсуждая с Махараджей Юдхиштхирой функции различных укладов в обществе, особо останавливается на правилах, установленных для санньяси — людей, отрекшихся от материального мира. Тому, принял санньясу, запрещается принимать в ученики людей недостойных. Санньяси сначала должен проверить, действительно ли его будущий ученик искренен в своем стремлении к сознанию Кришны, и если нет, ему не следует давать посвящение. Однако по Своей беспричинной милости Господь Чайтанья наказывал всем истинным духовным учителям говорить о сознании Кришны повсюду. Поэтому в движении Господа Чайтаньи даже санньяси может говорить о сознании Кришны всюду и всегда примет в ученики того, кто серьезно хочет им стать.

Слід зауважити, що поширювати вчення свідомости Крішни можливо тільки за умови, що число учнів зростатиме. Тому санн’ясі в лінії Чайтан’ї Махапрабгу іноді беруть на себе ризик приймати в учні людей, які, строго кажучи, не відповідають вимогам до справжнього учня; згодом, проте, ласкою істинного духовного вчителя такий учень поступово вдосконалюється. Однак якщо хтось набирає якомога більше учнів задля зміцнення власного престижу чи щоб зажити оманної слави, він неодмінно впаде і відійде від свідомости Крішни.

Есть еще одно соображение: не увеличивая числа учеников, невозможно распространить культ сознания Кришны. Поэтому, иногда даже идя на риск, санньяси, принадлежащий к школе Чайтаньи Махапрабху, может принять в ученики человека, не совсем готового стать им. Но по милости истинного духовного учителя такой ученик сможет постепенно прогрессировать. Однако если духовный учитель увеличивает количество учеников только из соображений престижа или из желания ложных почестей, он неизбежно падет в своем служении в сознании Кришны.

Так само істинний духовний вчитель не має потреби читати багато книг, бо зазвичай це роблять з метою виявляти свою ерудованість чи завойовувати популярність публічними лекціями. Всього такого слід ретельно уникати. Також вказано, що така діяльність не має захоплювати санн’ясі. Життєписи різних ачарій у лінії від Шрі Чайтан’ї Махапрабгу свідчать про те, що ачар’ї ніколи не докладали надміру зусиль до спорудження храмів. Однак якщо хтось хоче служіння, ці самі неохочі до спорудження храмів ачар’ї надихають таких людей будувати величні храми. Наприклад, коли Махараджа Мансінґг (головнокомандувач імператора Акбара) запропонував Рупі Ґосвамі своє покровительство, Рупа Ґосвамі нараяв його спорудити величний храм для Ґовіндаджі, що коштував величезних грошей.

Подобно этому, истинный духовный учитель не тратит времени на чтение многочисленных книг только ради того, чтобы блеснуть эрудицией или заработать популярность, выступая с лекциями в различных местах. Всего этого необходимо избегать. Кроме того, санньяси не следует увлекаться возведением храмов. Пример жизни ачарьев в цепи ученической преемственности, идущей от Шри Чайтаньи Махапрабху, показывает, что они не увлекались сооружением храмов. Однако, когда кто-то сам предлагал свои услуги, те же самые не проявлявшие до этого никакого энтузиазма ачарьи вдохновляли его на постройку дорогостоящего храма. Так, когда Махараджа Мансингх, главнокомандующий армией императора Акбара, предложил свои услуги Рупе Госвами, тот велел ему воздвигнуть большой храм Говиндаджи, стоивший огромных денег.

Отже, істинний духовний вчитель не повинен брати на себе відповідальности за спорудження храмів, але якщо хтось має гроші і бажає застосувати їх на служіння Крішні, то ачар’я, як оце у випадку з Рупою Ґосвамі, може використати гроші відданого на спорудження чудового розкішного храму для служіння Господу. На жаль, буває, що не гідна бути духовним учителем людина звертається до заможних людей по пожертву на спорудження храму. Якщо такі духовні вчителі, що не мають належних якостей, замість того, щоб ширити світом свідомість Крішни, використовують ці гроші на те, щоб зручно жити в розкішних храмах, це є неприйнятним. Іншими словами, духовному вчителеві не слід надто захоплюватися спорудженням храмів просто во ім’я так званого духовного поступу. Радше його найпершим і найвищим обов’язком повинна бути проповідь. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Ґосвамі Махараджа радив, щоб духовний вчитель видавав книги. Якщо хтось має гроші, то ліпше замість будувати дорогі храми використати ті гроші на видавництво авторитетних книг різними мовами, що допоможе поширювати Рух свідомости Крішни.

Таким образом, истинный духовный учитель не должен лично брать на себя ответственность за постройку храмов, но если у кого-то есть деньги и он хочет потратить их на служение Кришне, ачарья, подобный Рупе Госвами, может использовать деньги преданного на строительство красивого и дорогого храма для служения Господу. К сожалению, иногда случается, что человек, недостойный быть духовным учителем, обращается к богачам за пожертвованиями на сооружение храма. И если такой неквалифицированный духовный учитель использует эти деньги на то, чтобы жить со всеми удобствами в роскошных храмах, не занимаясь по-настоящему проповедью, это неприемлемо. Иначе говоря, духовный учитель не должен увлекаться сооружением храмов под флагом так называемого духовного развития. Его первейшей обязанностью и самой главной деятельностью должна быть проповедь. В связи с этим Шрила Бхактисиддханта Сарасвати Госвами Махараджа советовал духовному учителю печатать книги. Если у кого-то есть деньги, то вместо того чтобы возводить дорогостоящие храмы, он должен потратить их на издание авторитетных книг на разных языках для пропаганды движения сознания Кришны.

Бути чесному у повсякденних справах і заховувати  рівновагу за втрат і здобутків

Прямота в обыденной жизни и невозмутимость при утратах и приобретениях

У «Падма Пурані» сказано так: «Тих, що перебувають у свідомості Крішни, не повинні тривожити матеріальні здобутки або втрати. Навіть якщо ми втрачаємо щось з матеріального погляду дороге для нас, ми не повинні журитися, замість того в своєму серці ми повинні завжди думати про Крішну». Смисл сказаного в тому, що в матеріальному світі кожна зумовлена душа завше заглиблена у роздуми про матеріальне, а тому вона має звільнитися від таких думок і цілковито поринути в свідомість Крішни. Як ми вже пояснювали, основою свідомости Крішни є постійне пам’ятання про Крішну. Людині не пасує побиватися через матеріальні втрати, натомість їй треба завжди тримати свій розум зосередженим на лотосових стопах Господа.

В «Падма-пуране» содержится следующее утверждение: «Ни материальные приобретения, ни материальные потери не должны выводить из равновесия тех, кто занят деятельностью в сознании Кришны. Когда человек теряет что-нибудь материальное, вместо того чтобы переживать из-за этого, ему следует постоянно думать о Кришне». Здесь имеется в виду, что каждая обусловленная душа поглощена мыслями о материальной деятельности; нужно избавиться от таких мыслей и полностью погрузиться в сознание Кришны. Как мы уже объясняли, основной принцип сознания Кришны — постоянно думать о Кришне. Вместо того чтобы переживать из-за материальных утрат, нужно просто сосредоточить свой ум на лотосных стопах Господа.

Відданий не має коритися впливові журби чи ілюзії. «Падма Пурана» містить дальші слова: «В серці людини, якою запанувало горе чи гнів, Крішна ніколи не виявить Себе».

Преданный не должен поддаваться горю или иллюзии. В «Падма-пуране» есть такие слова: «Кришна не может проявиться в сердце того, кого обуревают горе или гнев».

Півбоги

Полубоги

Не слід нехтувати виявляти шану півбогам. Можна не бути відданим півбогів, але не можна виявляти до них неповаги. Наприклад, вайшнава не є відданим ні Господа Шіви, ані Господа Брахми, але він має виявляти пошану до цих півбогів, що посідають таке високе становище. Згідно з вайшнавською філософією слід ставитись з пошаною навіть до мурашки, а вже до таких піднесених особистостей, як Господь Шіва і Господь Брахма, і поготів.

Не следует пренебрегать выражением почтения полубогам. Им не обязательно поклоняться, но это не значит, что к ним можно относиться пренебрежительно. Так, не поклоняясь Господу Шиве или Господу Брахме, вайшнав обязан оказывать почтение этим занимающим столь высокое положение полубогам. В соответствии с философией вайшнавов, нужно с почтением относиться даже к муравью, не говоря уже о таких возвышенных личностях, как Господь Шива и Господь Брахма.

У «Падма Пурані» сказано: «Крішна, Харі, є повелитель усіх півбогів, а тому Він є той, хто гідний усієї шани. Це однак не означає, що можна виявляти неповагу до півбогів».

В «Падма-пуране» сказано: «Кришна, Хари — владыка всех полубогов, и потому Он должен быть объектом всеобщего поклонения. Однако это не значит, что нам не следует оказывать почтения полубогам».

Не завдавати страждань жодній живій істоті

Не причинять боли ни одному живому существу

У «Махабгараті» сказано: «На того, хто не стає причиною страждань або збентеження для жодної живої істоти і ставиться до всіх так, як люблячий батько до рідних дітей, — чиє серце настільки чисте, — обов’язково проллється ласка Верховного Бога-Особи».

В «Махабхарате» утверждается: «Человек, который не приносит беспокойства и не причиняет боли ни одному живому существу, который обращается с каждым, как любящий отец со своими детьми, — тот, чье сердце настолько чисто, несомненно, очень скоро обретет милость Верховной Личности Бога».

У так званому цивілізованому суспільстві часами чути заклики покласти край жорстокому ставленню до тварин — і це коли скрізь діє організована мережа різниць. Вайшнава — не з таких поборників. Він ніколи не погодиться з забоєм тварин, бо старається не завдавати страждань навіть найдрібнішій істоті.

В так называемом цивилизованном обществе иногда организуются кампании против жестокого обращения с животными, но в то же время никому не приходит в голову закрыть бойни. Вайшнав не таков. Вайшнав не только не поддерживает убийство животных на бойнях, но и не причиняет боли ни одному живому существу.