РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ
Глава 43
Смерть слона Кувалаяпіди
Убиването на слона Кувалая̄пӣд̣а
Вранці Крішна й Баларама зробили омовіння, виконали ранкові обов’язки і тоді почули з жертовної арени барабанний бій. Вони негайно зібралися й пішли дивитися на забаву. Діставшись входу до борецького табору, Вони побачили величезного слона Кувалаяпіду з погоничем на спині. Погонич навмисне загородив Їм прохід, поставивши слона перед брамою. Крішна зрозумів наміри погонича і зараз щільно запнув на Собі вбрання, готуючись до бою зі слоном. Він суворо звернувся до погонича, голос Його гуркотав наче грім у хмарах:
— Геть з дороги, лиходію в личині погонича, дай пройти Мені у браму. Якщо не вступишся, я пошлю тебе з твоїм слоном укупі в країну смерти.
Когато се изкъпали и приключили с останалите сутрешни обреди, Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма чули биенето на барабаните на арената. Те бързо се приготвили да отидат там, за да наблюдават зрелището. Щом наближили, видели до входа на заградената арена един огромен слон на име Кувалая̄пӣд̣а и един пазач. Пазачът нарочно им препречвал пътя, като държал слона пред портите. Кр̣ш̣н̣а разбрал какви са намеренията му и се приготвил да се бие със слона – пристегнал добре дрехата си и заговорил на пазача с глас, който тътнел като гръмотевица: „О, жалки злодею, отдръпни се и ме пусни да мина през портите. Ако продължиш да ми препречваш пътя, ще те изпратя заедно със слона ти в жилището на самата смърт.“
Погонич від тої образи знавіснів і, згідно з попереднім наміром, почав нацьковувати слона на Крішну. Слон сунув на Крішну, як невідворотна смерть. Він кинувся на Крішну, намагаючись ухопити Його хоботом, але Крішна спритно вивернувся і сховався в слона між ногами. Слони бачать тільки те, що просто перед ними, тому Кувалаяпіда намагався піймати Його хоботом. Крішна знов спритно вислизнув і, забігши ззаду, вхопив слона за хвіст. Цупко тримаючи хвоста, Крішна став тягнути за нього і, наче Ґаруда невелику змію, протяг слона метрів із двадцять. Крішна тягав слона вправо-вліво, як в дитинстві телят, потім став перед слоном і дав йому міцного стусана, а тоді втік з очей знов за спину. Далі Крішна кинувся на землю і, підкотившись слону під передні ноги, примусив перечепитися і впасти. Тоді негайно підвівся, але слон думав, що Крішна лежить на землі, і люто встромив бивень у землю, щоб проткнути Його. Погонич сидів на шиї слона, і, хоча той був знесилений і лютий, і далі підбурював його. Оскаженілий слон знов кинувся на Крішну. Але щойно він наблизився, Крішна вхопився за хобот і сіпонув додолу. Слон з погоничем впали, Крішна стрибнув слонові на спину, відламав один з його бивнів і цим бивнем вбив і слона, і погонича. Убивши слона, Крішна взяв бивень на плече. Прямуючи до борецького табору, спітнілий і забризканий слонячою кров’ю, Крішна відчував величезну втіху. Господь Баларама ніс на плечі другий слоновий бивень. У колі пастушків вони увійшли на борецький майдан.
Пазачът много се засегнал от думите на Кр̣ш̣н̣а и разгневен, накарал слона да нападне Кр̣ш̣н̣а, както предварително било замислено. Слонът се втурнал към Кр̣ш̣н̣а като неумолимата смърт и се опитал да го сграбчи с хобота си, но Кр̣ш̣н̣а ловко минал зад него. Слонът виждал само до края на хобота си и не можел да види Кр̣ш̣н̣а зад себе си, но с хобота си се опитал да го стигне. Кр̣ш̣н̣а отново се отскубнал с голяма бързина, изтичал зад слона и го хванал за опашката. Задърпал го и го влачил с голяма сила поне двадесет и пет крачки, както Гаруд̣а си играе с някоя нищо и никаква змия. Кр̣ш̣н̣а дърпал слона насам-натам, ту наляво, ту надясно, както в детството си дърпал за опашката теленцата. След това Кр̣ш̣н̣а отишъл пред него, ударил го с всичка сила и отново изчезнал от погледа му, като изтичал зад гърба му. После се претърколил пред краката на слона, който се препънал и паднал. Кр̣ш̣н̣а веднага скочил, но слонът мислел, че Той още лежи на земята, опитал се да го намуши с бивните си и с все сила ги забил в пръстта. Слонът бил объркан и ядосан, но пазачът, който го яздел, се опитвал да го насъска да продължава да се бие. Тогава слонът се разярил и се втурнал към Кр̣ш̣н̣а. Щом наближил, Кр̣ш̣н̣а го хванал за хобота и го повалил на земята. Когато Кувалая̄пӣд̣а се изтърколил заедно с ездача си на земята, Кр̣ш̣н̣а скочил на гърба му и му строшил гръбнака, а после убил и пазача. След като убил слона, Кр̣ш̣н̣а метнал на рамо единия от бивните му. Украсен с капчици пот и опръскан с кръвта на слона, Той чувствал голямо блаженство и тръгнал към арената. Бог Балара̄ма нарамил другия зъб на слона и в този вид двамата заедно с пастирчетата се появили на арената.
Коли Крішна вступив з Баларамою та Своїми друзями на борецький майдан, різні люди побачили Його по-різному, кожен відповідно до своїх стосунків (рас) із Ним. Крішна є джерело насолоди й усіх різноманітних рас — і в прихильності, і у ворожому ставленні. Борцям Він здавався грізною блискавкою, загалові — найпривабливішою особистістю, а жінкам — найчарівнішим з-поміж чоловіків, самим Купідоном, і вони чимдалі дужче запалювались хіттю. Пастухи, що були там, бачили Крішну як свого земляка, що з одного з ними селища, з Вріндавани. Нечестиві царі-кшатрії дивилися на Нього як на наймогутнішого правителя і з острахом чекали від Нього кари. Для батьків Крішни, Нанди та Яшоди, Він був улюблена дитина, для Камси, царя династії Бгоджа — уособлення смерти. Нерозумні дивилися на Нього як на безпорадного хлопця. Йоґам Він здавався Наддушею, членам роду Врішні — найславетнішим нащадком. Так по-різному сприймали Крішну різні люди. Крішна з Баларамою й пастушками ввійшов на борецький майдан. Почувши, що Крішна вже вбив слона Кувалаяпіду, Камса вже не сумнівався, що Крішна — це смертельна загроза, і його обняв великий страх перед Ним. У Крішни й Баларами були довгі руки, обоє були гарно вбрані, так, ніби зібралися виступати на сцені. Все зібрання втопило в них очі. Вони були надзвичайно привабливі.
Когато Кр̣ш̣н̣а излязъл на арената с Балара̄ма и приятелите си, различните хора го видели по различен начин, в зависимост от своята връзка (раса) с него. Кр̣ш̣н̣а е изворът на всяко удоволствие и на всички видове раси, благоприятни и неблагоприятни. На борците Той се видял като същинска мълния. Обикновените хора си помислили, че Той е най-прекрасното същество на света. Жените си помислили, че Той е най-привлекателният мъж, олицетворение на бога на любовта, и били покорени от силна страст. Пастирите от Вр̣нда̄вана, които се намирали там, гледали на Кр̣ш̣н̣а като на свой родственик и земляк. Царете кш̣атрии го сметнали за най-силния владетел. Родителите на Кр̣ш̣н̣а – Нанда и Яшода̄ – гледали на него като на свое любимо дете. За Кам̇са, царя на династията Бходжа, Той бил олицетворение на смъртта. Неинтелигентните го сметнали за някоя незначителна личност. Йогӣте, които били там, го видели като Свръхдушата. Членовете на династията Вр̣шн̣и го сметнали за най-прославения ѝ потомък. Така Кр̣ш̣н̣а се появил на арената с Балара̄ма и приятелите си, оценен по различен начин от различните хора там. Кам̇са вече бил научил, че Кр̣ш̣н̣а е убил слона Кувалая̄пӣд̣а, ни най-малко не се съмнявал, че от страна на Кр̣ш̣н̣а го заплашва голяма опасност, и изпитвал силен страх. Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма имали дълги ръце, били облечени в прекрасни дрехи и с красотата си привличали всички хора, събрани там. Те били облечени като за сцена и приковавали всички погледи.
Для жителів Матгури то було справжнє щастя бачити Крішну, Верховного Бога-Особу. Вони все не могли напитися небесним нектаром краси Його обличчя. Дивитися на Крішну було така насолода, начебто вони не просто пили нектар Його вроди, а й вдихали аромат Його тіла, відчували на язиці Його смак, і руками обіймали Крішну й Балараму. Вони почали говорити між собою за двох трансцендентних братів. Вже відколи чули вони за вроду й дії Крішни й Баларами, а побачили Їх перед собою тільки нині. Вони думали, що Крішна й Баларама — два всемогутніх втілення Верховного Бога-Особи, Нараяни, що з’явилися у Вріндавані.
Жителите на град Матхура̄, които видели Кр̣ш̣н̣а, били много удовлетворени и хвърляли към лицето му ненаситни погледи, сякаш пиели небесен нектар. Те гледали Кр̣ш̣н̣а и усещали изключително блаженство. Струвало им се, че не само пият нектар от лицето му, но усещат уханието и вкуса на тялото му и прегръщат него и Балара̄ма с ръцете си. Те започнали да говорят за трансценденталните братя. Дълго време били слушали за красотата и подвизите на Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма, а сега имали щастието да ги видят със собствените си очи. Те мислели, че Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма са пълни инкарнации на Върховната Божествена Личност На̄ра̄ян̣а, появила се във Вр̣нда̄вана.
Жителі Матгури почали переповідати розваги Крішни: як Він народився у Васудеви, як Нанда Махараджа з дружиною в Ґокулі взяли Його під свою опіку та всі події аж до приїзду до Матгури. Вони обговорювали те, як Він убив Путану, оповідали за Трінаварту, що прийшов у подобі смерча, також згадували за звільнення братів-близнюків з дерев ямала-арджуна. Жителі Матгури казали одне до одного: «Крішна з Баларамою вбили у Вріндавані багато демонів — Шанкгасуру, Кеші, Дгенукасуру та багато інших. Також Крішна врятував жителів Вріндавани від страшної пожежі. Він покарав змія Калію, що жив у Ямуні, і збив пиху з небесного царя Індри, що був надто загордував. Сім днів Крішна одною рукою тримав величезний пагорб Ґовардгану і так врятував жителів Вріндавани від безупинної зливи, бурі та ураґану». Вони почали згадувати й за інші Його дії, що давали серцю втіху: «Дівчата Вріндавани були такі щасливі бачити Крішнину вроду й брати участь у Його іграх, що геть забули за матеріальне існування. Дивлячись на Крішну й думаючи про Нього, вони геть забували, що на світі є якісь матеріальні нещастя». Розмовляючи між собою, жителі Матгури називали династію Яду найславетнішою в усесвіті через те, що в ній народився Крішна. Далі жителі завели мову за Балараму. Вони змальовували Його прекрасні очі, що нагадували лотосові пелюстки, а хтось зауважив: «Цей хлопець убив Праламбу та багато інших демонів». Розмовляючи про подвиги Крішни й Баларами, вони почули музику — то грали оркестри на знак початку борецького змагання.
Жителите на Матхура̄ обсъждали забавленията на Кр̣ш̣н̣а: как се родил като син на Васудева, как бил поверен на грижите на Нанда Маха̄ра̄джа и съпругата му в Гокула – и всички останали събития, които довели до идването му в Матхура̄. Те говорели за убиването на демоницата Пӯтана̄ и на Тр̣н̣а̄варта, който дошъл в образа на вихрушка. Припомняли си и за освобождението на двамата близнаци от дърветата ямала-арджуна. Жителите на Матхура̄ казвали: „Шан̇кха̄сура, Кешӣ, Дхенука̄сура и много други демони бяха убити от Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма във Вр̣нда̄вана. Освен това Кр̣ш̣н̣а спаси пастирите на Вр̣нда̄вана от опустошителен пожар. Той наказа змията Ка̄лия във водите на Ямуна̄ и сломи лъжливата гордост на небесния цар Индра. В продължение на седем дни Кр̣ш̣н̣а държа с едната си ръка големия хълм Говардхана и спаси всички хора в Гокула от непрестанните дъждове, урагани и бури.“ Те си припомняли и други дейности, които ободрявали духа им: „Девойките на Вр̣нда̄вана бяха толкова удовлетворени, когато виждаха красотата на Кр̣ш̣н̣а и участваха в забавленията му, че забравяха целта на материалното съществуване. Като гледаха Кр̣ш̣н̣а и мислеха за него, те забравяха всяка материална умора.“ Жителите на Матхура̄ казвали, че Я̄давите ще бъдат най-прославеният род в цялата вселена, защото Кр̣ш̣н̣а се е появил сред тях. После заговорили за Балара̄ма. Те си спомняли прекрасните му очи, които били като листенцата на лотосовия цвят, и казвали: „Това момче уби демона Праламба и още много други демони.“ Както си говорели за дейностите на Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма, чули звуците на различни инструменти, които обявявали началото на борбите.
До Крішни й Баларами підійшов відомий борець Чанура.
— Любі Крішна й Баларама, — сказав він, — ми чули про Ваші минулі подвиги. Ви великі герої, тому цар і прикликав Вас сюди. Ми чули, що Ваші руки дуже сильні. Цар і всі присутні прагнуть побачити Вашу борецьку вправність. Громадянин мусить слухатися царя і намагатись розважити правителя країни. Якщо громадянин діє так, йому всміхнеться добра доля. А той, хто не кориться й гнівить царя, скуштує лиха. Ви пастухи, і, ми чули, коли Ви пасли корови в лісі, розважалися, борючись одне з одним. Тому ми прагнемо, щоб Ви приєднались до нас і взяли участь у змаганні борців. Це буде втіха всім присутнім і цареві теж.
Тогава към Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма се обърнал прочутият борец Ча̄н̣ӯра: „Скъпи Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма, ние толкова сме слушали за миналите ви подвизи. Царят ви повика тук, защото сте велики герои. Чували сме, че имате много силни ръце. Царят и всички хора искат да видят бойното ви изкуство. Един поданик трябва да е покорен и да удовлетворява управляващия цар, защото така ще получи всички желани неща. Този, който не се подчинява, ще бъде нещастен, защото върху него ще се излее царският гняв. Вие сте пастирчета и сме чували, че когато изведете кравите на паша в гората, се борите помежду си. Искаме да се присъедините към надпреварата, за да бъдат доволни всички хора тук и най-вече, за да доставите радост на царя.“
Крішна одразу зрозумів, куди цілять Чанурині слова, й приготувався боротися з ним. Але, зваживши на час і обставини, Він мовив:
— Ти підданий царя Бгоджі, ти живеш у джунґлях. Ми, хоча й непрямо, теж його піддані і намагаємось догоджати йому як можемо. Нас запрошено змагатися, і це велика для нас ласка, однак Ми є прості хлопці, тільки інколи змагаємося в лісі зі своїми друзями-однолітками. Боротися з тими, хто рівний Нам віком і силою, вважаємо за добре для Нас. Але якщо Ми будемо змагатися з такими великими борцями, як ви, глядачам то не сподобається, бо суперечить їхнім релігійним переконанням.
Тим самим Крішна вказав, що таким славетним, сильним борцям не годиться викликати на бій Їх, Крішну й Балараму.
Кр̣ш̣н̣а веднага разбрал какво се крие зад думите на Ча̄н̣ӯра и се приготвил да се бие с него. Но съобразявайки се с времето и обстановката, му отговорил по следния начин: „Ти си поданик на царя на Бходжа и живееш в джунглите. Ние също сме негови поданици и според силите си се опитваме да го удовлетворим. Това предложение за борба е голяма чест за нас, но всъщност ние сме още деца. Понякога си играем в горите на Вр̣нда̄вана с приятелите си, които са на нашата възраст. Мислим, че е добре да се бием с личности, които са ни равни по възраст и по сила. А ако се бием с велики борци като теб, няма да доставим радост на зрителите. Това е в противоречие с религиозните принципи на хората.“ Така Кр̣ш̣н̣а дал да се разбере, че прославените и силни борци не трябва да ги предизвикват да се бият.
— Любий Крішно, — відповів Чанура, — ми знаємо, що Ти ні дитина, ані юнак. І Ти, і Твій старший брат Баларама обоє трансцендентні. Ти вже вбив слона Кувалаяпіду, а він міг перемогти тисячі слонів. Чудо, як легко Тобі це вдалося! Ти надзвичайно сильний, отож Тобі пристало змагатися з найсильнішим. Тому я хотів би боротися з Тобою, а Твій старший брат Баларама матиме за суперника Муштіку.
В отговор Ча̄н̣ӯра казал: „Скъпи Кр̣ш̣н̣а, ние виждаме, че не си нито дете, нито млад мъж. Ти си трансцендентален, както и брат Ти Балара̄ма. Ти вече уби слона Кувалая̄пӣд̣а, който беше в състояние да победи стотици други слонове. Ти се би с него по удивителен начин и на силата Ти подобава да се сражаваш с най-силните борци измежду нас. Затова бих искал с теб да се боря аз, а съперник на брат Ти Балара̄ма ще бъде Мушт̣ика.“
Так закінчується Бгактіведантів виклад сорок третього розділу книги «Крішна, Верховний Бог -Особа», назва якому «Смерть слона Кувалаяпіди».
Така завършва пояснението на Бхактиведанта върху четиридесет и трета глава на книгата „Кр̣ш̣н̣а, изворът на вечно наслаждение“, наречена „Убиването на слона Кувалая̄пӣд̣а“.