ГЛАВА ПЕТНАДЕСЕТА
РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ
Спонтанно предано служене
Спонтанне віддане служіння
Примери за спонтанно предано служене лесно могат да се открият сред най-близкото обкръжение на Кр̣ш̣н̣а във Вр̣нда̄вана. Спонтанните взаимоотношения на жителите на Вр̣нда̄вана с Кр̣ш̣н̣а се наричат ра̄га̄нуга̄. Обитателите на Вр̣нда̄вана нямат нужда да се учат на предано служене. Те вече са постигнали съвършенство в следването на всички регулиращи принципи и са се издигнали до равнището на спонтанното любовно служене на Върховната Божествена Личност. Например пастирчетата, които играят с Кр̣ш̣н̣а, не трябва да поемат отречения и въздържания или да следват йога, за да се научат как да играят с него. Те са издържали всички изпитания на регулиращите принципи през миналите си животи и в резултат на това са се издигнали до положението да общуват с Кр̣ш̣н̣а като негови скъпи приятели. Тяхното спонтанно служене се нарича ра̄га̄нуга̄-бхакти.
Найяскравішим прикладом спонтанного відданого служіння є служіння безпосередніх супутників Крішни у Вріндавані. Невимушені любовні стосунки жителів Вріндавани з Крішною називають раґануґа. Цим живим істотам немає потреби вчитися відданого служіння — вони вже сягнули досконалости у дотриманні реґулівних засад релігії і виконують любовне служіння Верховному Богу-Особі спонтанно. Скажімо, хлопчикам-пастушкам, що бавляться з Крішною, не потрібно через аскези і покути або через практику йоґи вчитися, як саме гратися з Господом. Усі іспити на знання реґулівних засад вони склали за попередніх життів і, завдяки цьому піднісшись на рівень безпосереднього спілкування з Крішною, стали Його дорогими друзями. Їхнє спонтанне, невимушене ставлення до Крішни називається раґануґа-бгакті.
Шрӣ Рӯпа Госва̄мӣ определя ра̄га̄нуга̄-бхакти като спонтанно влечение към нещо, пълно потапяне на мислите в него и силно желание за любов. Преданото служене, което се извършва с такова чувство на спонтанна любов, се нарича ра̄га̄нуга̄-бхакти. Преданото служене от категорията на ра̄га̄нуга̄ може да се раздели на две части: едната се нарича чувствено влечение, а другата – взаимоотношения.
Шрі Рупа Ґосвамі визначає раґануґа-бгакті як спонтанне тяжіння до чогось, коли розум цілковито зосереджений на цьому об’єкті в прагненні стосунків любови. Віддане служіння, здійснюване з такими почуттями спонтанної любови, називають раґануґа-бгакті. Віддане служіння раґануґа далі можна поділити на дві категорії: перша категорія — «чуттєвий потяг», друга — «родинні стосунки».
В тази връзка На̄рада Муни казва на Юдхиш̣т̣хира в Седма песен на Шрӣмад Бха̄гаватам (1.30): „Скъпи царю, много предани в началото изпитват влечение към Върховния Бог, защото търсят сетивно наслаждение, завиждат му, страхуват се от него или желаят да имат нежни отношения с него. Но накрая това влечение се освобождава от всички материални замърсявания, обожателят постепенно развива духовна любов и постига крайната цел на живота, към която се стремят чистите предани“.
Щодо цього у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.30) Нарада Муні, звертаючись до Юдгіштгіри, каже: «Любий царю! Чимало відданих привертаються до Бога-Особи, спочатку мавши ціллю власну чуттєву втіху, заздрячи Йому, боячись Його або прагнучи з Ним любовних стосунків. Зрештою потяг до Господа очищує їх від матеріальної скверни, і поступово ці шанувальники Господа далі розвивають у собі духовну любов і досягають тої найвищої мети життя, якої прагнуть чисті віддані».
Гопӣте могат да бъдат отнесени към категорията на спонтанната любов, предизвикана от чувствено влечение. Гопӣте са млади момичета, а Кр̣ш̣н̣а е младо момче. Отстрани може да ни се стори, че гопӣте изпитват полово влечение към Кр̣ш̣н̣а. Друг пример – цар Кам̇са изпитвал влечение към Кр̣ш̣н̣а, защото се страхувал от него. Кам̇са се боял от Кр̣ш̣н̣а, защото му било предсказано, че Кр̣ш̣н̣а, синът на сестра му, ще го убие. Шишупа̄ла ненавиждал Кр̣ш̣н̣а. А потомците на цар Яду считали Кр̣ш̣н̣а за един от тях, защото били в роднински връзки с него. Всички тези предани изпитвали към Кр̣ш̣н̣а спонтанно влечение, което спада към различни категории, но всички те постигнали желаната цел в живота.
За взірець спонтанної любови у чуттєвому потязі можна взяти ґопі. Ґопі — молоденькі дівчата, а Крішна — юнак. На позір виглядає, що ґопі вабить до Крішни через статевий потяг. Цар Камса весь час думав про Крішну, бо боявся Його. Його завжди виповнював страх перед Крішною: адже було провіщено, що його вб’є син його рідної сестри. Шішупала заздрив Крішні і ненавидів Його. А нащадки царя Яду, що були Крішні родичами, ставились до Нього як до члена своєї сім’ї. Усі ці різні типи відданих мають спонтанний потяг до Крішни; цей потяг належить до різних категорій, але всі ці типи відданих досягають одної й тої самої бажаної цілі».
Влечението на гопӣте към Кр̣ш̣н̣а и привързаността на потомците на династията Яду към него са спонтанни, ра̄га̄нуга̄. Но привързаността на Кам̇са към Кр̣ш̣н̣а, която била породена от страх, и привързаността на Шишупа̄ла, породена от завист и злоба, не могат да се приемат за предано служене, защото отношението на Кам̇са и на Шишупа̄ла към Кр̣ш̣н̣а не било добронамерено. Преданото служене предполага единствено благосклонно, добронамерено отношение. Затова Шрӣла Рӯпа Госва̄мӣ казва, че влечения като това на Кам̇са и на Шишупа̄ла не се числят към преданото служене. По-нататък той анализира привързаността на Я̄давите към Кр̣ш̣н̣а: ако тя се основава на приятелството, тогава може да се нарече спонтанна любов, но ако се основава на регулиращите принципи, не е спонтанна любов. Само когато е на равнището на спонтанната любов, привързаността може да бъде отнесена към категорията на чистото предано служене.
Як і любов ґопі до Крішни, ніжні почуття Ядав до Крішни визнані за спонтанні, раґануґа. Натомість потяг Камси до Крішни, причиною якого є страх, і потяг Шішупали, в основі якого лежить зненависть, за віддане служіння вважати не можна, тому що їхнє ставлення до Крішни не є приязне. Віддане служіння може виконувати тільки той, хто налаштований до Крішни доброзичливо. Тому, згідно з думкою Шріли Рупи Ґосвамі, стосунки, що їх відзначає неприязнь до Крішни, до категорії відданого служіння не зараховують. Далі він досліджує потяг до Крішни Ядав. Коли цей потяг ґрунтується на дружніх почуттях, тоді це спонтанна любов, а коли він тримається на реґулівних засадах, тоді спонтанною любов’ю його назвати не вийде. Тільки коли ваблення до Крішни піднімається до рівня спонтанної любови, його вважають за належний до категорії чистого відданого служіння.
Може би е трудно да се разбере как гопӣте и Кам̇са постигнали една и съща цел. Този момент трябва да се разгледа много внимателно, защото отношението на Кам̇са и на Шишупа̄ла към Кр̣ш̣н̣а се различава от отношението на гопӣте към него. Въпреки че при всички случаи в центъра е Върховната Божествена Личност и всички тези предани са достигнали духовния свят, между двата вида души има разлика. В Първа песен на Шрӣмад Бха̄гаватам се казва, че Абсолютната Истина е една, но се проявява като безличностен Брахман, като Парама̄тма̄ (Свръхдуша) и като Бхагава̄н (Върховната Божествена Личност). Това е духовната разлика. Въпреки че Брахман, Парама̄тма̄ и Бхагава̄н са все същата единна Абсолютна Истина, преданите като Кам̇са или Шишупа̄ла могат да постигнат единствено сиянието Брахман. Те не могат да осъзнаят Парама̄тма̄ и Бхагава̄н. В това е разликата.
Комусь, можливо, буде непросто зрозуміти, як це і ґопі, і Камса досягли одного й того самого. Цей момент слід добре усвідомити — адже ставлення Камси та Шішупали до Крішни геть відмінне від ставлення до Крішни ґопі. Хоча в усіх вищезгаданих випадках осереддям є Верховний Бог-Особа і кожний з цих відданих піднімається до духовного світу, різниця між двома розрядами душ таки існує. У Першій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» сказано, що Абсолютна Істина, Бог, є один і що Він виявляє Себе у трьох аспектах — як безособистісний Брахман, як Параматма (Наддуша) та як Бгаґаван (Верховний Бог-Особа). Тут вже бачимо духовну відмінність. Хоча Брахман, Параматма та Бгаґаван є одним і тим самим Богом, Абсолютною Істиною, віддані Камса та Шішупала досягли лише сяйва Брахман. Усвідомити Параматму чи Бгаґавана вони не могли. Саме в цьому і полягає різниця.
Може да се направи аналогия със слънцето и слънчевата светлина: когато човек се носи в лъчите на слънцето, това не означава, че е отишъл на самото Слънце. Температурата на слънчевото кълбо е различна от температурата на слънчевата светлина. Тези, които минават през слънчевата светлина с реактивни самолети или с космически кораби, не могат да твърдят, че са били на Слънцето. Въпреки че лъчите на слънцето и самото слънце са едно и също нещо, между тях все пак има разлика, защото първото е енергия, а второто – източник на енергията. По същия начин Абсолютната Истина и сиянието от тялото ѝ са едновременно еднакви и различни. Кам̇са и Шишупа̄ла постигнали Абсолютната Истина, но не им било разрешено да проникнат в обителта Голока Вр̣нда̄вана. Имперсоналистите и враговете на Бога получават разрешение да влязат в Божието царство, защото изпитват влечение към Бога, но не могат да попаднат на планетите във Вайкун̣т̣ха и на Голока Вр̣нда̄вана, планетата на Върховния Бог. Да влезеш в царството и да влезеш в царския дворец, не е едно и също.
Сказане можна проілюструвати на прикладі аналогії з сонячною кулею та сонячним світлом: перебувати в сонячному промінні ще не означає досягти сонячної кулі. Температура сонячного світла не така, як у сонячної кулі. Летіти крізь потік сонячного світла у літакові або космічному кораблі — це одне, а сягнути сонячної кулі — зовсім інше. Хоча сонячне світло і сонячна куля по суті невідмінні, однак різниця між ними існує, бо перше — це енерґія, а друга — її джерело. Так само і Абсолютна Істина, Бог-Особа, і випромінення Його тіла є одне і водночас відмінні між собою. Камса і Шішупала досягли Абсолютної Істини, але їм не дозволили увійти до обителі Господа, Ґолоки Вріндавани. Імперсоналістам й ворогам Господа дозволяється увійти в Його царство, тому що вони мають потяг до Нього, але на планети Вайкунтги або планету Верховного Господа Ґолоку Вріндавану вхід їм заборонений. Бути пропущеному через кордон царства чи бути допущеному до царського палацу — далеко не одне й те саме.
Шрӣла Рӯпа Госва̄мӣ се опитва да опише различните резултати, които постигат имперсоналистите и персоналистите. Обикновено имперсоналистите, които се отнасят враждебно към Върховната Божествена Личност, получават достъп само до безличностния Брахман, когато постигнат духовно съвършенство, ако изобщо успеят да направят това. В известен смисъл философите имперсоналисти са като враговете на Бога, защото заклетите врагове на Бога също получават достъп само до безличностното сияние брахмаджьоти. Това означава, че те са от една и съща категория. Всъщност имперсоналистите са врагове на Бога, защото не могат да понесат несравнимото му великолепие. Те постоянно се опитват да се поставят на едно равнище с Бога. Това се дължи на завистта им. Шрӣ Чайтаня Маха̄прабху обявява имперсоналистите за оскърбители на Бога. Но Богът е толкова милостив, че макар да са негови врагове, им позволява да проникнат в духовното царство и да останат в безличностното брахмаджьоти, недиференцираното сияние на Абсолюта.
Шріла Рупа Ґосвамі описує тут різні місця призначення, яких досягають шанувальники безособистісного та особистісного аспектів Абсолютної Істини. Взагалі імперсоналістам і тим, хто ставиться до Верховного Бога-Особи вороже, коли і якщо вони сягають рівня духовної досконалости, дозволяють увійти лише у безособистісний Брахман. Філософи-імперсоналісти у певному розумінні подібні до ворогів Господа, а тому і імперсоналістам, і явним ворогам Господа дозволено увійти тільки у безособистісне сяйво, брахмаджйоті. Отже, можна висновити, що їх зараховують до одного й того самого розряду. По суті, імперсоналісти є ворогами Бога-Особи, бо вони не здатні спокійно ставитись до незрівнянних щедрот Господа. Вони завжди намагаються поставити себе на один рівень з Господом, бо мають заздрість до Нього. Шрі Чайтан’я Махапрабгу сказав, що імперсоналісти чинять образи проти Господа. Проте Господь надзвичайно ласкавий, і тому Він дозволяє їм, дарма що вони Його противники, увійти в духовне царство і лишитися там у безособистісному брахмаджйоті, недиференційованому випроміненні Абсолюту.
В някои случаи в процеса на развитието си имперсоналистите постепенно могат да стигнат до представата, че Богът е личност. Бхагавад-гӣта̄ потвърждава това: „След много раждания и смърти този, който наистина има знание, ми се отдава“. След като се отдаде по този начин, имперсоналистът може да се издигне до Вайкун̣т̣ха-лока (духовната планета). И там, като отдала се душа, да получи тяло, подобно на тялото на Бога.
Іноді трапляється, що імперсоналіст поступово підіймається до рівня сприйняття Господа як особи. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує це: «По численних народженнях та смертях людина, котра набула справжнього знання, віддається Мені». Завдяки такому переданню себе Господу імперсоналіст може піднятись на Вайкунтгалоку (духовну планету) і там, як віддана Господеві душа, одержати тіло, подібне до тіла Господа.
В Брахма̄н̣д̣а Пура̄н̣а се казва: „Тези, които са се освободили от материалните замърсявания, и демоните, убити от Върховната Божествена Личност, потъват в битието на Брахман и остават в духовното небе брахмаджьоти“. Това духовно небе се намира далеч отвъд материалното небе. В Бхагавад-гӣта̄ се потвърждава, че отвъд пределите на материалното небе се намира едно друго, вечно небе. Враговете на Кр̣ш̣н̣а и имперсоналистите получават право да влязат в това сияние Брахман, а преданите на Кр̣ш̣н̣а изминават пътя до самия му край и стигат до духовните планети. Чистите предани са развили спонтанна любов към Върховната Божествена Личност и затова могат да проникнат в духовните планети и да се наслаждават на духовно блаженство, като общуват с Върховната Божествена Личност.
У «Брахманда Пурані» сказано: «Ті, хто очистився від матеріальної скверни, а також демони, яких вбиває Верховний Бог-Особа, занурюються в безособистісний Брахман і так перебувають у духовному небі, брахмаджйоті. Це духовне небо простерте ген далеко поза межами матеріального неба; це підтверджує і «Бгаґавад-ґіта»: поза межами матеріального світу, сказано там, існує інший, вічний світ. Ворогам Господа та імперсоналістам дозволено ввійти у це сяйво Брахман, але віддані Господа підносяться аж на духовні планети. Чисті віддані розвинули у собі спонтанну любов до Верховного Бога-Особи, і тому їм дозволено вступити на духовні планети і там насолоджуватись духовним блаженством у товаристві Верховного Бога-Особи.
В Десета песен на Шрӣмад Бха̄гаватам (87.23) олицетворените Веди се обръщат към Бога със следните думи: „О, Господи, йогӣте медитират върху локализирания Ти аспект и по този начин постигат духовно съвършенство, сливайки се с безличностното брахмаджьоти. Личностите, които се отнасят към теб като към враг, постигат същото съвършенство, без да медитират. Гопӣте, които Ти прегръщаш с гъвкавите си като змии ръце и които са изпълнени със страстни желания, постигат същото съвършенство. А що се отнася до нас, полубоговете, които отговаряме за различни части от ведическото знание, ние винаги следваме стъпките на гопӣте с надеждата, че също ще постигнем това съвършенство“. Когато казваме „това съвършенство“, винаги трябва да помним примера със слънцето и слънчевата светлина. Имперсоналистите могат да се слеят с искрящото като слънце брахмаджьоти, докато тези, които изпитват любов към Върховната Личност, получават достъп до върховната обител на Бога, Голока Вр̣нда̄вана.
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (87.23) уособлені Веди звертаються до Господа: «Шановний Господи! Йоґи медитують на Твій локалізований аспект і завдяки цьому сягають духовної досконалости занурення у безособистісне брахмаджйоті. Ті, хто ставиться до Тебе як до ворога, сягають тої самої досконалости без ніякої медитації. Ґопі, що чують до Тебе «хтивий» потяг і кого Ти обіймаєш Своїми гнучкими руками, що подібні до двох змій, досягають того самого. Що стосується до нас, півбогів, а кожному з нас визначено відповідати за певний аспект ведичного знання, то ми завжди йдемо стопами ґопі. Ми сподіваємось, що таким способом досягнем тієї самої досконалости». Вживаючи вираз «та сама досконалість», ми повинні завжди пам’ятати приклад сонця та сонячного світла. Імперсоналісти можуть лише злитися з брахмаджйоті, а це подібно до того, як бути в сонячному світлі, тимчасом як віддані, що пов’язані з Найвищою Особою любовними стосунками, безпосередньо входять до верховної обителі Господа, на Ґолоку Вріндавану.
Това, че гопӣте имали „страстни желания“, не означава, че желаели някакво полово наслаждение. Шрӣла Рӯпа Госва̄мӣ обяснява, че терминът „страстни желания“ обозначава една особена форма отношения, които свързват предания с Кр̣ш̣н̣а. Всички предани, които са постигнали съвършенство, изпитват спонтанно влечение към Бога. Понякога това влечение се нарича „страстно желание“ на предания. Страстта е неимоверното желание на предания да служи на Бога по определен начин. Това желание може да изглежда като желание за наслаждение с Бога, но всъщност стремежът е да се служи на Бога. Например някой предан може да иска да общува с Божествената Личност като едно от пастирчетата, които са негови приятели. Тогава той ще иска да служи на Бога, като му помага да се грижи за кравите на пасището. Това може да прилича на желание за наслаждение в обществото на Бога, но всъщност е проява на спонтанна любов – да помагаш на Бога да пасе трансценденталните крави.
«Хтивий» потяг ґопі не має нічого спільного зі статевими втіхами жодного різновиду. Шріла Рупа Ґосвамі пояснює, що такі «хтиві» бажання вказують на особливий настрій відданого в його стосунках з Крішною. Кожен відданий на своєму індивідуальному рівні досконалости має спонтанний потяг до Господа. Такий потяг відданого іноді визначають як «хіть». Ця хіть є, власне, нестримним бажанням служити Господу у стосунках певного різновиду. Може видаватися, що відданий просто бажає насолоджуватися товариством Господа, але насправді він намагається вкласти своє певне ставлення до Господа у служіння Йому. Скажімо, відданий бажає спілкуватися з Богом- Особою як Його товариш-пастушок, допомагаючи Господу випасати корови. Можуть подумати, що таким способом він хоче втішатися у товаристві Господа, але насправді це — спонтанна любов, яка виявляє себе у тому, що відданий допомагає Господу пасти трансцендентні корови.
Чувствено влечение
Чуттєвий потяг до Крішни
Това изключително силно желание за служене на Бога се проявява в трансценденталните земи на Враджа. И то може да се открие най-вече сред гопӣте. Любовта на гопӣте към Кр̣ш̣н̣а е толкова възвишена, че понякога за да можем да я разберем, я наричаме „похотливо желание“.
Нестримне бажання служити Господу виявлено на трансцендентнім терені Враджі. Але особливою мірою воно виявлене в ґопі. Любов ґопі до Крішни надзвичайно піднесена, і тому коли її позначають словом «хіть», це робиться єдино щоб ми могли скласти принаймні якесь уявлення щодо неї.
Кавира̄джа Кр̣ш̣н̣ада̄са, авторът на Шрӣ Чайтаня чарита̄мр̣та, обяснява разликата между похотта и желанието за служене по следния начин: „Похотта е желание за собствено сетивно наслаждение, а трансценденталното желание е желание да се служи на сетивата на Бога“. В материалния свят не съществува такова нещо като желание да удовлетвориш сетивата на любимия си. В материалния свят всеки иска да удовлетвори предимно собствените си сетива. Но гопӣте не искали нищо друго, освен да удовлетворят сетивата на Бога, а това не може да се срещне в материалния свят. Затова понякога учените сравняват екстатичната любов на гопӣте към Кр̣ш̣н̣а със „страстните желания“ в материалния свят, което не трябва да се приема буквално. Това е просто начин да се опитаме да разберем какви са нещата на трансцендентално равнище.
Автор «Шрі Чайтан’я-чарітамріти», Кавіраджа Крішнадаса, пояснив різницю між хіттю і бажанням служити так: «Словами «хтиве бажання» позначають бажання служити власним чуттям, а словами «трансцендентне бажання» позначають прагнення служити чуттям Господа». У матеріальному світі просто не буває такого, щоби коханці прагнули задовольняти чуття одне одного. У матеріальному світі кожний бажає головно задовольняти свої власні чуття. Ґопі, однак, не хотіли нічого, крім як задовольняти чуття Господа; прикладів цьому в матеріальному світі немає. Тому іноді екстатичну любов ґопі до Крішни вчені описують як подібну до хіті матеріального світу, але насправді цього не слід приймати буквально. До такого позначення вдаються єдино щоб допомогти хоч якось наблизитись до розуміння стану речей в трансцендентному світі.
Великите предани като Уддхава са много близки приятели на Бога, но и те искат да следват стъпките на гопӣте. Следователно любовта на гопӣте към Кр̣ш̣н̣а не е материално, похотливо желание. Иначе нима Уддхава би се стремил да следва стъпките им. Друг пример е самият Бог Чайтаня. След като бил приел сання̄са, Той много внимателно избягвал всяко общуване с жени, но въпреки това учел последователите си, че никой не може да обожава Кр̣ш̣н̣а по-добре от гопӣте. Начинът, по който гопӣте обожавали Бога, сякаш подтиквани от похотливи желания, бил ценен много високо дори от Шрӣ Чайтаня Маха̄прабху. Това означава, че макар влечението на гопӣте към Кр̣ш̣н̣а да изглежда похотливо, в него няма нищо материално. Човек няма да може да разбере взаимоотношенията на гопӣте с Кр̣ш̣н̣а, докато не се установи на трансцендентално равнище. И тъй като тези взаимоотношения наподобяват взаимоотношенията между обикновените младежи и девойки, те погрешно се приемат за обикновени полови взаимоотношения от материалния свят. За съжаление, хората, които не могат да разберат трансценденталната природа на любовните отношения между гопӣте и Кр̣ш̣н̣а, смятат, че тези отношения са материални и понякога си позволяват да ги илюстрират с неприлични картини в модернистичен стил.
Великі віддані аж до рівня Уддгави є найдорожчими друзями Господа, і всі вони прагнуть іти стопами ґопі. Отже, любов ґопі до Крішни безперечно не є матеріальною хіттю. В противному разі як міг би Уддгава захотіти йти їхніми стопами? Інший приклад — це Сам Господь Чайтан’я. Прийнявши санн’ясу, Він надзвичайно строго дотримував принципу уникати спілкування з жінками — і водночас вчив, що немає ліпшого способу поклонятися Крішні, за той, яким Йому поклонялись ґопі. Ґопі поклонялись Господу наче спонукувані хтивим бажанням — і при тому їхньому способу поклоніння давав найвищу оцінку навіть Шрі Чайтан’я Махапрабгу. Саме це свідчить, що хоча потяг ґопі до Крішни, здавалося б, заснований на хтивому бажанні, в ньому немає і тіні матеріального. Тільки той, хто цілковито втвердився на трансцендентному рівні, здатний збагнути стосунки ґопі з Крішною. Ці стосунки на перший погляд видаються звичайними стосунками між юнаком і дівчатами, а тому іноді їх неправильно розуміють як звичайні статеві стосунки матеріального світу. На жаль, деякі люди, котрі не здатні зрозуміти трансцендентної природи любовних взаємин ґопі з Крішною, вважають, що любовні справи Крішни з ґопі — це звичайний земний любовний зв’язок, і тому подеколи малюють непристойні зображення у модерновому стилі.
От друга страна, ерудираните учени наричат похотливите желания на Кубджа̄ „почти страстни желания“. Кубджа̄ била гърбава жена, която също пожелала Кр̣ш̣н̣а със силна екстатична любов. Но влечението ѝ към Кр̣ш̣н̣а било почти материално, затова любовта ѝ не може да се сравнява с любовта на гопӣте. Любовното ѝ отношение към Кр̣ш̣н̣а се нарича ка̄ма-пра̄я̄, което означава, че е „почти като“ любовта на гопӣте към Кр̣ш̣н̣а.
З іншого боку, хтивий потяг Кубджі до Крішни знавці описують як «майже хтиве» бажання. Кубджа була горбаня, і вона бажала з’єднатися з Крішною, мавши до Нього велику екстатичну любов. Але її потяг до Крішни був майже земним, плотським, і тому її любов не можна порівнювати з любов’ю ґопі. Її любовна прив’язаність до Крішни називається кама- прая, або майже така сама, як любов до Крішни ґопі.